Глава 36

- Ні , Роман не здатен на таке – відповідаю і розумію  , що втрачаю свідомість , але вдіяти вже нічого не можу . 

- З нею точно все добре ? - віддалено чую знайомий голос і намагаюсь  щось гадити , але в мене нічог не виходить .
 - Зараз я нічого не можу вам сказати , все залежить від організмі пацієнтки - говорить незнайомий голос , а від його слів я розумію , що мабуть я потрапила до лікарні , адже останнє ,що я патятаю це те , як мені стало погано , а далі абсолютна темрява .

- Тоді чому вона вже третій день не приходить до тями ? - вже зі злістю говорить той самий знайомий голос і я розумію , що це Роман , тому повільно рзплющую очі і справді бачу хлопця і чоловіка років пятдесять в білому халаті .

- Все залежить ві її організму , а зараз я піду , мене інші пацієнти чекають - відповідає чоловік і покидає мою палату , а Роман запускає руки у волосся і підходить до вікна , дивиться десь в даль і я розумію , що він не помітив , що я вже прийшла до тями .

- Ром - тихо кличу його і не впізнаю свій голос , адже він звучить дуже хрипло , здаєься юран не одразу зрозумів хто його кличе , але коли його погля знайшов мене то він навіть зблід , потім швидко підбіг до мене і присів на ліжко , ще раз обвів мене поглядом і промовив : 

- Маленька ,  тобою все добре ? - схвильовано запитує .

- Так - тихо відповідаю .

- Я зараз лікаря знайду , нехай він тебе огляне - відповдає і підіймається з ліжка .

-  Не потрібно - відповідаю і беру його за руку , щоб він не пішов .

- Ти так мене налякала - промовляє через кілька хвилин і ніжно гладить моє запястя .

- Я тут довго ? - запитую в нього .

- Так , вже третій день - відповідає і знову дивиться в мої очі наче шукає там відповіді , чому я зараз опинилас тут  - мені прийшлось вибити двері на твой квартирі . Ти не відповідала на дзвінки і двері не відкривала , Аделіна сказала , що ти точно вдома , бо збиралась готувати для нас вечерю - він розповідає це все , а я розумію , що якби не віін то можливо я б зараз вже була мертва .Я підіймаюсь і просто обіймаю його за шию .

- Мені так погано була весь цей час , я так переймався за тебе - шепоче він  і я починаю плакати - Я люблю тебе - відповідає і цілує мене .цей поцілунок був наче ковток свіжого повітря .

- І я тебе люблю - відповідаю , коли він розєднує наш поцілунок .

- Альбіна сказала , що ти тоді був у неї - тихо промовляю , адже боюсь почути підтрердження .

- І ти їй повірила ? - здивовано запитує .

- Спочотку ні , але потім ти цілий день не брав телефон і на повідомлення не відповідав - опускаю голову , адже мені соромно , що я допустила таку думку .

- Я викупив одно приміщення і хотів облаштувати там кафе , тому  поїхав , щоб все облаштувати , вчора ми мали разом поїхати і я б тобі все показав , скажемо це був маленький сюрприз -  з усмішкою відповідає.

- Вибач , що я так подумала - відповідаю і вже сама цілую його .

Після того я розповіла Роману все , що відбувалось того дня , так як він не хотів мене залишати , то ми пообідали і так разом і заснули .

А ось і продовження , Роман і справді виявився не причетним до   Альбіні і це дуже добре , адже наша пара нарешті може забуть про всі негаразди , та чи на довго ? 

Дякую , що підтримуєте мене зірочками , приємного читання.