Глава 30

Вчорашній вечір був незабутнім , все було так , як і обіцяв Роман . Поруч з ним я відчуваю себе маленькою дівчинкою , але коли він обіймає мене і цілує я взагалі втрачаю голову . Може хтось скаже , що я поводжуся як мала дитина , але я скажу , що поводжуся як закохана людина . Адже поряд з Романом я відчуваю себе бажаною і коханою . Він жодного разу не сказав , що кохає , але мені й не потрібно , адже я й так це розумію .

Вже сьогодні я їду зі свого дому , мені надзвичайно важко , але я розумію , що так буде краще , адже я не зможу більше жити з людиною , яка змогла так обманювати свого чоловіка і дочку . Попереду мене чекає багато речей , які потрібно зібрати і Роман обіцяв допомогти мені . Зранку я швидко зібралась на роботу , щоб закінчити її і піти додому . Але як виявилося все не так просто , адже сьогодні в нас якась перевірка і всі мають бути присутні  , адже вони закликають до кабінету наметі та щось там питають . Цікаво , що вона вже натворила , що до нас прийшла перевірка . Звичайно я знала , що перевірки є , але працівників не мали питати , максимум керівників відділів . До кінця дня я чекала , що  мене також кличуть і чесне слово я дуже хотіла цього .що дізнатись якусь інформацію , але мені так і не випала така можливість . 

Вже під вечір всі були змучені та дуже сердиті , адже нам не дозволили навіть піти обідати і це було дуже несправедливо , адже працівники не мають бути причетні до цього всього . Зрозумівши , що мама сьогодні приїде пізно , я зраділа , адже так я зможу спокійно зібратись з усім цим і попрощатись . Вдома як завжди було тихо і спокійно , одразу піднявшись на другий поверх направляюсь до своєї кімнати та на очі навертаються сльози . Ніби я тут і не хочу залишатись, але мене й так щось тримає .Відкривши шафу і діставши велику валізу повільно починаю збирати весь одяг . Зрозумівши , що більше сюди  не хочу повертатись ,вирішую зібрати всі речі зараз . Майже дві години пройшло з того часу , як я почала все це робити , але навіть половину речей не брала , вже багато чого просто викинула і  це тільки початок .

Рома написав повідомлення , що приїде через пів години і я зрозуміла , що це мій шанс дізнатися більше про сьогоднішню перевірку . Наступні пів години минули так само ,   і я вже дуже змучена , але мала продовжувати свою роботу , мама так  і не прийшла і це мене заспокоювало . а ще Роман написав , що він у своєму будиночку і вже за декілька хвилин він підійметься до мене і це справді було так . Зараз він у домашніх спортивних штанах і сірій футболці . 

- Привіт маленька - вітається і цілує мене в щоку . 

- Привіт - відповідаю . 

- Ти вже клацаєш речі ? - запитує .

- Так  , приходиться - відповідаю і дивлюся на нього . 

- Тепер і мені прийдеться переїжджати - розповідає він .

- Чому ? - чесно сказати я була дуже здивована 

- Ти справді думаєш , що б залишився тут бе тебе . До кого я буду на балкон залазити ? - запитує в мене. 

- Можливо Альбіна сюди переїде і тобі будеш до неї залазити серйозно відповідаю йому .

- Ти ж знаєш , що крім тебе мені нікого не потрібно - відповідає з викликом .

- Не знаю - зараз я йому справді брешу , адже хочу почути йог відповідь і трохи розсердити його.

- А якщо так - він відповідає і одразу нахиляється до мене і захоплює мої губи в  погон . Такого повороту подій я не очікувала і тому не одразу зрозуміла , але вже за кілька  секунд мої руки перемістились на шию Романа та обійняли мого . Він ніжно погладжував мене по спині й це ще більш мене розслаблювало . Я перша розірвала наш поцілунок і подивилась в його очі .

- Тепер вірю - відповідаю ,  посміхаюсь і кладу свою голову  на його плече . - Мені так добре поруч з тобою - чесно зізнаюсь йому .

- Я знаю , бо відчуваю себе так само - Відповідає і цілує мене в маківку . 

- Допомогти тобі з речами ?  - ставить мені запитання .

- Але ж тобі також потрібно збирати свої речі - відповідаю і знову дивлюсь в його очі

- Та в мене їх мало і ми разом їх перевеземо - відповідає . 

- Так , замовимо таксі  та разом  їх відвеземо . Доречі, а куди ти переїжджаєш ? - зрозумівши . що мій воді вже вдома відповідаю .

- Моя квартира знаходиться недалеко від тебе , а щодо таксі . то воно нам не знадобиться . адже я купив машину -  я не очікувала такої відповіді .

- Справді ? - щиро здивувалась я .

- Так - зараз будемо її випробувати  - з усмішкою відповідає .

-  Тоді я вітаю тебе з покупкою  - відповідаю і біжу обіймати його .

- Дякую за привітання і думаю . що тепер ми разом будемо їздити на роботу - з хитринкою в очах відповідає .

-  Так - підтверджую 

- Тоді давай я тобі допоможу - відповідає і ми разом беремось за роботу .

Ну що ж любі мої читачі . Перше , що хочу попросити у вас вибачення , адже мені категорично  не вистачає часу на написання гав , тому, будь ласка, підтримайте мене зірочками , але так я буду знати , що ви чекаєте на продовження історії та глави буду публікувати частіше .