Глава 26

 Вже через п'ять хвилин Рома повернувся в штатах і футболці , сказав , що я можу зробити все , що мені потрібно пропустив у ванну кімнату . Змивши весь макіяж і залишивши перуку в нього я повернулась до нього .

- Я завтра зранку прийду і забере перуку , якщо вона звичайно не буде заважати тобі - повідомляю його .

- Так , звичайно , я там побачив , що твоя мама повернулась , тому не буду тебе затримувати , а то вона хвилюватись буде , а я пізніше підіймусь до тебе - відповідає і чекає моєї реакції .

- Добре , але будь обережним - тихо відповідаю і швидко цілую його в щоку так і виходжу з будиночка . 

Вдома як завжди тихо і спокійно , повільно прохожу до вітальні та чую голос мами , тому прямую до неї.

- Привіт мам - одразу вітаюсь , як тільки помічаю її .

- Привіт - холодно кидає .

- Я рада , що ти повернулась - з усмішкою відповідаю .

- Я тако ж рада , що повернулась - ну чому вона так холодно зі мною розмовляє ? 

- Я піду , скажу , щоб тітка Оля подала вечерю - промовляю і повертаюсь в бік кухні , але мене зупиняє голос мами .

- Я вже сказала , через п'ять хвилин чекаю тебе в їдальні , в нас буде важлива розмова - від цих слів  в мене з'явилось дивне передчуття .

- Добре - вимовляю і прямую до себе додому .

Кладу свою сумку на ліжко і знову повертаюсь до столу , де вже все накрито . Мама вже розмістилась за столом і я також присіла за своє місце .

- Смачного - відповіла вона мені .

- Дякую - відповідаю і приступаю  до трапези . 

- Злото ти вже доросла - відповідає і дивиться на мене своїм поглядом , а мені вже стає страшно , тому я навіть відкладаю виделку в сторону .

- Так , я знаю  - чітко відповідаю і чекаю  долі на її розповідь .

- Ти вже цього року ідеш на навчання , тому тобі варто спробувати жити самостійно і так , як твій батько купив тобі квартиру ще коли тобі було п'ятнадцять . тому ось , це ключ від твоєї квартири  . Вже цього тижня ти переїдеш туди  - Відповідає і я розумію , що з усієї цієї промови я почула тільки те , що тато подумав про моє майбутнє ще два роки тому . - А ось , і місцеперебування твого нового  дому - кладе на стіл ключ і папірець , на якому написаний адрес .

- Добре - відповідаю і підіймаюсь зі столу , забираю ключ і іду до себе в кімнату .

Цільно зачиняю двері і просто плюхаюсь на ліжко , одразу беру в руки свою улюблену подушку та обіймаю її  Звертаюсь маленьким  кулачком і просто лягаю на ліжко , з очей починають литися сльози , а я розумію , що в будинку де я народилась і прожила майже вісімнадцять років мене виставила рідна мама  Від цього стає дуже сумно і я одразу згадую батька , якби він був живий , то такого б точно не сталось . Зрозумівши , що сльози мені не допоможуть  , тому я піднялась і направилась до ванної кімнати . Скинула  брудний одяг і стала під гарячі струмені  води  . тіло одразу розслабилось і погані думки почали виходити з голови . Одягнувши піжаму  я повернулась до себе в кімнату . оглянула все довкола зрозуміла , наскільки важлива для мене ця кімната , адже я зробила все так , як мені подобалось  , вона стала маленькою частинкою мене . Зрозумівши , що зараз я сама  , то дуже розчарувалась ,а вже потім просто захотілось дізнатись всю правду , адже жити в цій брехні я більше не могла , тому згадавши про волос Альбіни одразу побігла до ванної  кімнати мами , на гребінці побачила чорний волос і взяла його . Вже в кімнаті зрозуміла , що завтра зранку одразу піду в лікарню , щоб зробити тест ДНК .

Поклала в сумку  і знову сіла на ліжко , почувши стук у двері на балкон , одразу пішла відчиняти їх , адже знала , що то був Рома .

- Привіт ще раз - одразу вітається та обіймає мене .

- Привіт - відповідаю та обіймаю його у відповідь.

 - В тебе щось сталось , чому ти така сумна ? - одразу запитую , адже саме він розуміє мене навіть по моєму вигляді . 

- Ні , все гаразд - намагаюсь якомога впевнено відповідати .

- Злат - питає і дивиться на мене здивованим поглядом . 

- Справді все гаразд - намагаюсь заспокоїти його - нумо проведім цей час разом і не будемо згадувати погане ? 

- Все , що захочеш - з посмішкою відповідає . 

- Дякую - мене справді радувало це .

- А як ти дивишся на те , щоб ми зараз пішли гуляти ? - запитує і дивиться на мене пильним поглядам .

- Зараз ? - здивовано перепитую , адже не очікувала він нього такої пропозиції .

- Так , а що в цьому погано ? - незрозуміло запитує .

- Нічого , але мені потрібно переодягнутись , адже я вже в піжамі - з усмішкою відповідаю .

- Добре , я буду чекати тебе на вулиці - відповідає і чмокнувши мене в губи знову повертається на балкон , а я швидко біжу до шафи в пошуках чого відповідного .  Мій вибір зупиняється на спортивному костюмі , звичайно можна було вибрати щось гарне , адже так буде зручніше і вночі мене ніхто й не побачить .  Зав'язавши розтріпаний пучок на голові  . я спустилась на перший поверх і виходжу з будинку . Виходжу на вулицю і починаю оглядатись по сторонах і ніде не бачу Романа . Невже він мене обдурив ? 

Будь ласка , будьте активніші !!!