Глава 20

Через п'ятнадцять хвилин все було готово і я вийняла шнур  з системного блоку , вже хотіла підійматись ,але на мої плечі лягли руки . Мене впіймали , це одна фраза , яка прокрутилась в моїх голові . Тепер мені кінець ....

- Ну що спіймалась миша - уїдливо прошипіла Альбіна .

- Що ? перелякано запитую .

- Питаю , що ти тут робиш зараза така - майже випльовує ці слова .

- Там прийшли хлопці камеру налаштовувати на третьому поверсі , а їх ніхто не зустрів , ось я і пішла за охороною - перелякано відповідаю .

- Ти думаєш , що я справді тобі повірила - дивиться прямо в очі , і це мене лякає , адже вона схожа на божевільну .

- Якщо не вірите , то можете самі перевірити - зібравши всю свою мужність в кулак відповідаю їй .

- А що ти робила в холі , коли ти мала бути на робочому місці ? - вона і не думає відступати .

- Я всю обідню перерву нікуди не виходила і пішла в кафе , що навпроти , офіціант може це підтвердити - відповідаю їй і бачу ,. що вона про щось думає , мабуть, хоче ще щось мені доказати.

- Добре - з уїдливою посмішкою відповідає - через десять хвилин чекаю тебе в себе в кабінеті , щоб побачити , як твої справи та успіхи в роботі - відповідає і з піднятою головою іде геть , а  я нарешті можу видихнути спокійно .  Швидко повертаюсь на своє робоче місце і збираю всі папери , випиваю стакан води і прямую на виходу зі свого відділу . Заходжу на поверх , де розташовна приймальна і помічаю , що за столом Іванки сидить якась жінка, мабуть, вона найняла її , щоб вона провела якісь махінації , а Іванку додому відправила .

- Добрий день , мене викликала Альбіна Володимирівна , тому я пройду до неї ? - запитую в дівчини .

- Ну раз викликала , то проходьте - легко відповіла вона , а я направилась до дверей .

- Ти вже прийшла - зверхньо відповіла вона , коли побачила мене .

- Так - просто відповідаю 

- Знаєш , а  я передумала - від цих слів в мене земля пішла з під ніг .

- Як - шоковано запитую.

-   Я не буду тратити свій час на тебе , тому ти підеш зі мною в автомобілі та розповіси все там , я якраз маю їхати на зустріч - з іскорками в очах відповідає .

- Добре - відповідаю , адже в думках в мене було тільки те , що вона мене ще не звільнила .

 - Тоді спускайся на вихід , там буде стояти чорна машина , сідай в неї , а я через кілка хвилин також прийду - чітко вимовляє вона .

- Добре - відповіддю і вже прямую до виходу , але в спину мені прилітають її слова .

- Документи не забути - уїдливо вимовляє .

- Звичайно з посмішкою відповідаю .

Спускаюсь на перший поверх і прямую до виходу , там і справді стоїть чорний джип і прямую до нього .

 - Добрий день вітаюсь з водієм , який на вигляд виглядав як учасник боксу чи якогось іншого виду спорту подібний цьому 

 - Добрий - відповідає - ти з Альбіною Володимирівною ?.

- Так - відповідаю .

 - Тоді сідай - кидає і також сідає в авто . Крім нас двох , там був ще один здоровань , доки я оглядала другого чоловіка перший швидко завів автомобіль і ми вирушили в дорогу .

 -  Але Альбіни Володимирівни  нема - запротестувала я .

 О Ти що  справді така дурна , що не зрозуміла , що вона тебе розвела , як лошка якогось - уїдливо прошипів тип , що сидів біля мене .

 - Що зробила ?- шоковано запитую .

 - Тут запитання ставимо ми , а тобі зараз пора спити - строго вимовив водій .

- Яке спити , відпустіть мене - почала кричати на них , але вже за кілька секунд другий тип вколов мені щось в руку , мої очі почали швидко закриватись , а сили покидати мене . Що зі мною ?....