Глава 6

На вулицю ми виходимо в абсолютному мовчанні , бо я нічого не можу вимовити , а незнайомець, мабуть, дав мені час прийти в себе .

Прохолодний вітер вдарив в лице , тому я ближче підсунулась до хлопця , бо від нього йшло тепло , а ще пахло корицею  . Після того хлопець повів мене до своєї машини  ,  і посадив на переднє сидіння  ,  а сам обійшов автомобіль і сів за кермо  . 

 - Куди ти мене везеш ? - наверші я набралась хоробрості й можу щось сказати .

 - Ло дому - спокійно відповідає і впевнено веде автомобіль .

 - До кого ? - це запитання просто зірвалось з моїх губ , навіть не встигнувши подумати , про сказане .

 - До тебе - з посмішкою відповідає .

 - Звідки ти мене знаєш ? - обертаюсь до нього напівобертом , щоб бачити його реакцію .

 - Чарівна фея розказала мені про тебе - він з такою впевненістю про це говорить , що мала дитина повірила .

 - Фей не існують - обурено відповідаю .

 - Чому ти тата зла ?- це запитання він ставить , коли дивиться просто мені в очі , від чого стає ніяково  і я відводжу погляд .

 - Я пішла до подруги подивитись фільм , але раптом  в кімнаті з'являєшся ти , просто береш  мене за руку і виводиш геть навіть нічого не пояснивши . І чому я маю бути зла ?  - ось тепер справді сій терпець увірвався , адже я говорила це на повішених тонах .

 - Краще морозиво їж , і заспокойся - відповідає так , ніби нічого й не сталось .

 -  І буду - злісно відповідаю - Але звідки ти знаєш , де я була ?.

  - Ти від мене не відстанеш , доки не зрозумієш ?- запитує мене .

 - Так - вже більш спокійно відповідаю .

 - Тоді поділись морозивом , і я відповім - ставить свої умови і я одразу кидаю на нього злісний погляд . Правду я хотіла почути , саме тому прийшлось ділитись  , набрала повну ложку і почала підносити до його рота , через те, що ми стояли на світлофорі , то він дивився просто на мене .

 - Дуже смачне - промовив  спокійно . - ти поставила мені багато запитань , і в твоїх думках я поганий хлопець , який зіпсував тобі вечір ,   а ти сама яка ? - ставити запитання від чого я гублюся в власних думках .

 - Яка ?- відповідаю його ж запитанням .

  - Зникаєш з дому , коли цей вечір важливий для твоєї мами - пильно дивитись на мене .

 - Я нічого про це не знаю , вона мені не казала . А от звідки ти про це знаєш , то не відомо - просто знизувати плечима .

 - Всі знали , тільки ти одна не знала - обурено відповів він і звернув у бік , заглушив автомобіль і перевів свій погляд на мене .

 - Чому ти не віриш ?- ставлю питання , адже справді не знала , що вечеря так важлива для мами .

  - За все своє життя , я  зустрічав багато таких як ти , живуть за гроші батьків , п'ють , вживають наркотики  , роблять все ,що їм заманеться - ці слова просто вдаряють мене , багато хто з однолітків вважають так само , але це не правда .

 - Думай як знаєш - просто відповіла і обернулась до вікна .Хлопець тим часом  повертається на зад і дістає звідти якусь коробку , .

 - Тримай , там твоє плаття , переодягнися , бо на вечері ти маєш з'явитись не в шортах і футболці - трохи з насмішкою виговорює від .

 - Ти можеш вийти - прошу його , адже якщо він навіть пішла шукати мене , то, мабуть, це справді важливо .

 - Добре - вимовив він і вийшов з автомобіля .

Відкриваю коробку і бачу перед собою дуже красиву сукню кольору морської хвилі . Воно йде на бретельках , і вільне саме по собі . Такого фасону в мене ще не було , але вже давно хотіла мати таку сукню . Швидко переодягнувшись , зрозуміла ,  що білі кросівки сюди не дуже підходять , тому вирішила попросити хлопця завести мене в магазин . 

Вийшла на вулицю і помітила ,як хлопець спершись на капот дивиться в далечінь , тому підійшла до нього і зробила те саме .

 - Ти вже переодяглась  ?- тихо запитує він .         

 - Так , але мені туфлі потрібні - соромно відповідаю , адже він і так зі мною церемониться  - тільки де я їх знайду , якщо вже пізно .

 - Так і бути , врятую тебе , ходи за мною - переводить погляд на мене , бере за руку і знову веде до автомобіля , потім садить на переднє сидіння , а сом відкриває задні двері та дістає звідти ще одну коробку . Відкриває її , і там я бачу чорні туфлі , які будуть ідеально пасувати під сукню . Вже хочу сама  знімати свої кросівки , про те хлопець кладе коробку на землю , а сам присідає навпочіпки , і знімає спочатку один , а потім і інший кросівок . Від його дій в мене мурашки по шкірі проходить,  потім кладе свої руки на мох коліна і підіймати на мене свій погляд , в середині все просто перевертається і я не можу відвести погляд . Так ми дивимось один на одного кілька хвилин , а потім він ніжно одягає на мене туфлі . Коробку знову кладе позаду , а сам повертається до мене .

 - Можливо краще волосся розпустити ?- хрипло промовляє він .

 - Так  , так буде краще  - і стягую з себе ризику , він стежить за всіма моїми рухами , а потім додає : 

 - Я знав , що ця сукня тобі підійде - дивлячись прямо  в очі промовляє .

 - Це ти її вибирав ?- запитання   вирвалось просто одразу .

 - Так - спокійно відповів .           

 - Дякую , мені дуже подобається - чесно зізнаюсь .                 

 - Тоді можемо їхати - відповідає і зачиняє мої двері , займає своє місце і їдемо додому .

 - Раджу поспішити , бо Ілона  Вікторівна і так на тебе розсерджена - відповідає ,коли ми стоїмо під  входом в будинок .

 - Добре , дякую - відповідаю і зникаю за дверима .                

Як вам наш новий герой ? Хто він такий і чому з'явився в житті Злати ? Продовження вже в неділю , приємного читання .