Глава 8. Мундіаль абсурду: Як Дімон кохав Ангелінку, а Куба грала у футбол на городі

Після нищівного фіаско з податком на сни та ледь не спаленої атомної станції, Рада з питань придумувати нісенітниці (РППН) потребувала термінової реабілітації іміджу. Сутулий Володя, заспаний Дімон і картопляний стратег Лукаш сиділи у дворі міністерства на пластикових стільцях біля мангала, обговорюючи велику геополітику.

— Слухайте, — сказав Володя, виливаючи маринад із баклажанів прямо на черевики Лукаша. — Усі великі держави проводять чемпіонати світу з футболу. Чому ми гірші? Ми проведемо власний, суверенний, духовний Чемпіонат Світу у нашому дворі! Оголосимо це глобальною подією століття!

Лукаш задоволено кивнув, підкидаючи в кострище картку зі старими штрафами: 

— Правильно! А замість газону використаємо моє картопляне поле за гаражами. Нехай бігають між кущами картоплі, це додасть футболу унікального агрономічного колориту!

Дімон, який у цей момент гортав у планшеті старі листівки з романтичними котиками, мрійливо здихнув: 

— О, футбол… Це так романтично. Може, на цей чемпіонат приїдуть прекрасні іноземні делегації?

Коли запрошення розіслали по світу, реакція виявилася трохи не такою, яку очікували в РППН. Більшість країн чомусь проігнорували турнір, пославшись на зайнятість, відсутність віз і банальний здоровий глузд.

Але на заклик відгукнулися найвірніші друзі й партнери. На поле за гаражами прибули аж чотири збірні:

1. Куба — привезла з собою старий барабан і величезний запас тростинного цукру.
2. Іран — прибув у повному складі разом із добрим десятком релігійних тренерів.
3. Китай — виставив збірну з трьох тисяч робітників заводу пластмасових іграшок (які ледве вмістилися на сусідній парковці).
4. Північна Корея — прийшла під суворим конвоєм генералів.

А от серед почесних іноземних гостей на трибуні з ящиків сиділи лише двоє: старий знайомий Кім Ченизенько (який привіз із собою блокнот для зауважень) та колишня європейська лідерка на пенсії, сувора жінка-політик Ангеліна Меркеленко, котра приїхала просто з цікавості — подивитися, як горить чужий бюджет.

Коли Дімон уперше побачив Ангеліну Меркеленко, яка сиділа в строговому костюмі серед ящиків з картоплею й тримала в руках чашку цикорію, його серце пробило грудну клітку і впало кудись у район шнурків. Це було воно — кохання з першого погляду.

Дімон забув про футбол, про Кубу і навіть про розпил бюджету. Він вирішив підкорити серце німецької гості за допомогою «найвищих стандартів державного романтизму».

Він підбіг до Ангеліни, став на одне коліно в брудну багнюку біля грядок і пафосно проголосив: 

— О, прекрасна Ангелінко! Для вас я готовий на все! Які там квіти? Я дарую вам офіційний сертифікат на володіння повітрям над усією північною частиною гаражного кооперативу! А ще… ще я особисто випишу штраф кожному голубу, який буде засмычувати біля вашого стільця!

Ангеліна Меркеленко спокійно відпила цикорій, поправила окуляри і сказала холодним, педантичним голосом: 

— Шановний пан Дімоне. Ваші пропозиції економічно необґрунтовані, а податок на повітря суперечить європейським нормам логістики. До того ж, якщо ви не помітили, у мене вже є чоловік, і він удома варить чудовий суп. Мені не потрібні ваші гаражі.

Але закоханий бюрократ нічого не хотів чути. Наступного дня він подарував їй абсурдний податок — особисто заповнену тритомну довідку форми №4-Б про те, що вона тепер зобов'язана посміхатися йому тричі на день під загрозою конфіскації парасольки. Ангеліна лише важко зітхнула і закрилася від нього кодовою парасолькою з Німеччини.

Тим часом на картопляному полі тривав чемпіонат світу.

• Збірна Куби грала у футбол під ритмічну сальсу, граціозно обходячи кущі картоплі.
• Збірна Північної Кореї бігала за м'ячем із таким виразом обличчя, ніби від цього залежало виживання їхньої галактики.
• А китайська збірна забила триста голів за перші п'ять хвилин просто тому, що їх було забагато на полі.

Володя намагався коментувати матч у мегафон, а Лукаш бігав навколо поля з рулеткою й міряв висоту трави, вимагаючи з команд збір за «несанкціоноване топтання чорнозему». Кім Ченизенько сидів поруч і робив у блокноті помітку: «Футбол занадто круглий. Треба ввести квадратні м'ячі».

Матч завершився нічиєю між усіма чотирма країнами, бо підрахувати голи трьох тисяч китайців не зміг жоден державний комп'ютер.

Турнір було закрито під звуки кубинських барабанів. Ангеліна Меркеленко швидко зібрала свої речі, подякувала за цикорій, сіла в таксі до аеропорту і назавжди поїхала до своєї Німеччини, залишивши Дімона розбитим, брудним і глибоко травмованим.

Вечором після від'їзду гості Дімон сидів на порозі міністерства, дивлячись у порожнечу. Його розбите серце кровоточило так сильно, що навіть планшет розрядився від суму.

До нього підійшов Володя, похлопав по плечу і сказав: 

— Ну що, Дімоне? Не вийшло з іноземним романтизмом? Кохання — це річ неконтрольована. Політика легша.

Дімон різко піднявся, в його очах замість сліз спалахнув холодний вогонь чиновницької помсти. Він витер бруд з обличчя і впевнено заявив: 

— Ти маєш рацію, Вова. Романтичні стосунки, почуття, взаємність — це повний хаос і державна збитковість! Жінки, які не хочуть відповідати на взаємність державним службовцям високого рангу — це саботажниці емоційного фронту!

Він дістав свій блокнот і з жаром почав писати новий указ:

«Указ №999: Про запровадження обов'язкового податку на відмову у взаємності. Не хочеш зустрічатися з чиновником — плати акциз за моральну шкоду та акциз на неподілене кохання!»

Лукаш за сусіднім столом схвально закивав і запропонував збирати цей податок мішками з чіпсами.