Глава 7.  Податковий нічний кошмар: Як три чиновники сни у громадян крали 

Після втечі з жахливо чесного паралельного світу Рада з питань придумувати нісенітниці (РППН) повернулася до своєї улюбленої справи — винахідництва нових способів грабунку власних громадян. З бігаючими очима Володя, заспаний Дімон і картопляний стратег Лукаш сиділи в кабінеті при свічках, оскільки звичайне світло в будівлі міністерства відключили за несплату комунальних послуг.

— Ми пробували обкласти податками повітря, сонце, дощ і воду, — похмуро сказав Володя, дивлячись у полум'я свічки. — Але є одна сфера життя, яка досі залишається абсолютно безконтрольною. Це сноведіння! Громадяни сплять абсолютно безплатно! Вони там літають у хмарах, бачать смачні обіди, золоті гори чи приємні пригоди, і не платять за це жодної копійки державній скарбниці!

Дімон підняв голову від планшета, екран якого ледь горів на останніх відсотках батареї: — О, сни — це ж невичерпний ресурс! Я вже розробив концепцію: «Податок на сновидіння преміум-класу». Якщо людині сниться кошмар — це пільговий тариф, три копійки. А якщо їй сниться елітний відпочинок на курорті чи шматок ковбаси — з вас повний акциз - 1000 білетів банку імперії!

Лукаш задоволено потер руки у своєму поношеному картопляному костюмі (якій вже мав колір картопляного пюре зі сметаною):

 — А головне, ми створили спеціальний прилад — «Сомнамбулограф-3000»! (Це від латинського somnus — сон + ambulo — ходжу, від грецького grapho — пишу, записую ).  Ця штука надягається на голову громадянина під час сну, підключається до загальної мережі, записує всі нічні бачення на флешку, а вранці автоматично виставляє рахунок через державний додаток ДержПослуги! Я особисто перевірив: під час сну можна бачити грядки картоплі, і за це ми братимемо подвійний збір за агрономічні фантазії!

За тиждень прилади примусово роздали всім жителям країни. По всій державі люди тепер лягали спати з величезними шапками-антенами на головах, які безперервно передавали їхні сни на головний сервер РППН. Володя, Дімон і Лукаш засіли в моніторній кімнаті з попкорном, передчуваючи найбільший пік у своїй кар'єрі.

Але була одна “крихітна” технічна деталь: «Сомнамбулограф-3000» виявився настільки енергоємним, що для декодування чужих нічних кошмарів та мрій про ковбасу йому потрібна була потужність цілої промислової зони.

Уже на третю ніч роботи апарата по всій країні почалися дикі перебої з електроенергією:

• Спершу згасли ліхтарі на вулицях.
• Потім холодильники в домівках громадян почали розморожуватись, викликаючи масове псування серед запасів домашніх пельменів.
• На п'яту ніч навантаження стало таким колосальним, що навіть головна атомна електростанція країни почала гудіти, плавитися і відмовлятися працювати, випускаючи в небо хмари пари замість енергії.

Уся країна опинилася в темряві й холоді. Жителі залишилися без світла, без опалення і, що найстрашніше, без можливості додивитися свої мирні сни, бо апарати через брак енергії просто вимикалися на найцікавішому місці.

Обурені жителі з факелами, лопатами та розрядженими телефонами масово вийшли під стіни урядового кабінету. Натовп гудів, вимагаючи світла, тепла і пояснень.

Наляканий Володя штовхнув у бік Дімона: 

— Виходь до народу, це ж твоя ідея з податками. Пояснюй, чому в людей в розетках зник останній струм.

Дімон, блідий і тремтячий, висунувся на балкон із мегафоном. Він спробував зобразити впевнене обличчя і закричав у натовп: 

— Шановні громадяни! Не панікуйте! Перебої зі світлом і те, що ваша атомна станція ледь не злетіла в повітря — це зовсім не через наші прилади для збору податків із снів! Це… це все підступні закордонні шпигуни! Вони спеціально пробралися на наші електростанції й псують дроти, щоб позбавити вас світла! Це підривна діяльність ворогів з-за океану! Або навіть із сусідньої галактики!

Натовп унизу замовк на секунду, а потім розірвався від такого відвертого нахабства. 

— Які ще шпигуни?! — закричав кремезний чоловік із передніх рядів. — Ми самі бачимо, як від наших шапок-сомнамбулографів у під'їздах проводка плавиться! Ви наші сни намагаєтеся обкласти податком, а тепер звалюєте все на шпигунів! Віддайте світло! Віддайте нормальний сон!

Лукаш, визирнувши з-за плеча Дімона, тихо прошепотів: 

— Здається, історія зі шпигунами не спрацювала. Вони чомусь нам не вірять. Дивно, завжди ж працювало...

Натовп почав скандувати «Вимикайте шапки!» і збиратися на штурм головного входу міністерства. Запах смаженої картоплі з тривожних запасів Лукаша та гомін розгніваних громадян переконали чиновників швидше за будь-які аргументи.

Володя зрозумів: якщо зараз же не скасувати цей проєкт, то народна “любов” до них досягне таких висот, що ніякі паралельні світи вже не врятують.

— Все! Терміново вимикайте рубильник! — заверещав Володя, бігаючи по кабінету. — Демонтуйте ці прокляті прилади! Знімайте шапки з народу! Досить дивитися чужі сни, бо наші власні сни про світле майбутнє зараз перетворяться на справжній кримінальний трилер!

Дімон і Лукаш кинулися до головного пульта управління і з криками зривали дроти. По всій країні мільйони «Сомнамбулографів-3000» згасли, вимкнулися і полетіли у сміттєві баки.

Електрика в мережі одразу стабілізувалася. Атомна станція заспокоїлася, а в домівках знову загорілося нормальне, світле і поки що не обкладене додатковими податками світло.

У темному кабінеті РППН знову панувала тиша. Сиділи втомлені Володя, змучений Дімон із розрядженим планшетом і Лукаш, який перераховував свої вцілілі мішки з бульбою.

Дімон сумно позіхнув, обійнявши порожню коробку з-під нічного датчика: 

— Ех… а які гарні сни мені снилися цієї ночі. Які мільйони можна було зібрати… Шкода, що довелося демонтувати винахід. Тепер люди знову спатимуть безкоштовно.

Володя важко сперся рукою на стіл, дивлячись у вікно, де люди на вулицях радісно вмикали світло у вікнах і сміялися без жодних шапок на голові. Він важко зітхнув і мовив: