Глава 6. Паралельний вимір жаху: Як три чиновники втікали від чесності 

Після вибуху Вічного Бюрократичного Двигуна у кабінеті Ради з питань контролю за емоційним станом населення, який перейменували у Раду з питань придумувати нісенітниці (РППН),  залишилася лише величезна діра в просторі, наповнена іонізованим папером і залишками розпалених указів. Переляканий Володя, заспаний Дімон і картопляний стратег Лукаш стояли навколо цієї чорної діри, розглядаючи її з острахом.

— Хлопці, — замислено сказав Володя, потираючи лоба. — У нашому світі нам уже нічого ловити. Народ сміється, податки на повітря горять, а двигуни вибухають. Давайте спробуємо портал. Може, в якомусь іншому вимірі є нерозподілені бюджети й незахоплені території!

Не встигли Дімон і Лукаш заперечити, як потужний вихор паперових звітів затягнув усю трійцю в яскравий спалах.

Коли пил осів, трійця опинилася посеред величного, світлого міста. Дороги тут сяяли ідеальною чистотою, повітря пахло свіжістю, а на обличчях перехожих сяяли щирі, нічим не підроблені посмішки. На вулицях не було жодного поліцейського з кийком, жодної камери спостереження та жодного білборда із закликами затягнути паски.

Володя, Дімон і Лукаш, припорошені сажею, вилізли з клумби й одразу відчули себе не у своїй тарілці.

До них підійшов місцевий мер — скромно одягнена людина на велосипеді, без охорони, без кортежу з сорока броньованих лімузинів і без золотого ланцюга на шиї.

 — Вітаю вас, мандрівники! — лагідно сказав мер. — Ласкаво просимо до  РФ, тобто - Радісної Федерації . У нас тут усе просто: війни немає, бо всі проблеми вирішуються за столом переговорів. Корупції немає, бо чиновники працюють за мінімальну зарплату і живуть у звичайних квартирах. Податків зайвих немає — лише невеликий внесок на утримання парків. А лідери країн — виключно чесні та добросовісні люди, які звітують за кожну копійку перед народом!

У Дімона від таких слів ледь не стався інфаркт. Він схопився за серце і випалив: 

— Почекайте! Як це немає корупції?! А де ж тоді відкат?! Де розпил бюджету?! Як ви живете без офшорів на Панамі?! Це ж просто дикунство якесь!

Лукаш у своєму картопляному піджаку (який вже став схожий на піджак кольору картопляних дерунів)  теж обурено замахав руками: 

— І де тут влада?! Якийсь мер на велосипеді! Де вертикаль?! Де залякування електорату? У вас тут що, кожен селянин може вирощувати картоплю без погодження з міністерством?! Це анархія та хаос!

Трійця вирішила терміново навести тут «порядок» і взяти владу у свої руки, бо дивитися на це неймовірне благополуччя вони більше не могли.

Володя одразу скликав екстрену пресконференцію, на якій урочисто проголосив: 

— Увага, жителі цього паралельного світу! Ваша влада надто м'яка й прозора. Ми скасовуємо чесні вибори, запроваджуємо вертикаль жорсткого контролю, триста нових податків на все і призначаємо Дімона головним міністром з розпилу державного майна!

Місцеві жителі перезирнулися, здивовано потисли плечима і… просто не звернули на них жодної уваги.

Ніхто не злякався указів. Ніхто не почав ховати гроші в матраци. Журналісти прийшли на пресконференцію, але замість того, щоб тремтіти перед новими «босами», ввічливо запитали: «Скажіть, а які конкретно економічні обґрунтування ваших реформ? Покажіть, будь ласка, чесні чеки та плани витрат».

Коли Дімон спробував витягнути з кишені чернетку з офшорними рахунками, місцеві аудитори просто й спокійно перевірили документ, знайшли там нестиковки на три копійки і сказали: «Ой, у вас помилка в розрахунках. Будь ласка, виправте, так не можна робити за законом».

Володя від жаху покрився холодним потом та сірими плямами. У цьому світі неможливо було навіть нормально посваритися з кимось, бо всі проблеми вирішувалися шляхом конструктивного діалогу та взаємоповаги!

На третій день перебування в цьому “жахливо” чесному світі трійця зібралася в закинутому сквері на екстрену нараду. Вони виглядали блідими, знудженими та глибоко травмованими відсутністю будь-яких інтриг.

Дімон сидів на лавочці, нервово кліпаючи очима: 

— Вова, я більше не можу! Тут неможливо вкрасти навіть пачку паперу! Усі такі чесні, такі відкриті, такі совісні… Мене від цієї прозорості починає нудити! Мені потрібна рідна корупція, затишні суди і хоча б одна маленька сіра схема в підвалі!

Лукаш тремтячими руками струшував пил зі свого костюма: 

— А я взагалі в шоці! Тут картоплю продають без будь-яких хабарів інспекторам! Де бюрократія? Де вимагання довідок? Я відчуваю себе тут абсолютно безробітним і непотрібним!

Володя важко зітхнув, дивлячись на те, як навколо них мирно прогулюються щасливі, незалякані люди. Він зрозумів головне: влада над цим світом їм не світить, бо тут ніхто не хоче підкорятися шахраям.

— Досить, — рішуче сказав Володя. — Ми повертаємося додому. Наша психіка не витримує цієї жахливої чесності. Шукайте ту чорну діру в просторі!

Вони кинулися до місця свого прибуття, де досі тлів розірваний урядовий звіт. З останніх сил вхопившись за паперовий вихор, трійця з криком вилетіла назад через портал.

З гучним гуркотом Володя, Дімон і Лукаш приземлилися посеред свого рідного, знайомого й задимленого кабінету в РППН. Навколо знову стояли гори сірих папок, пахло бюрократією, а внизу під вікнами їздили звичні комунальні машини з ямами на дорогах.

Дімон глибоко вдихнув улюблений запах брудного кабінету, аж зажмурившись від задоволення: 

— Ах, як тут добре… Рідний хаос, корупція, ніякої прозорості! Яка ж благодать!

Лукаш радісно обійняв свій мішок з картоплею, а Володя сів у шкіряне крісло, взяв ручку і впевнено написав на першому аркуші:

«Указ №1: Заборонити будь-які паралельні світи за їхню підозрілу чесність. Завтра ж запровадимо податок на міжпросторовий туризм!»