Глава 5. Вічний Бюрократичний Двигун: Як корейського гостя здивували 

Після невдалих спроб оштрафувати риб у Маріанській западині, Рада з питань контролю за емоційним станом населення (РКЕСН) повернулася до рідної кабінетної стихії. Примружений Володя, заспаний Дімон і картопляний стратег Лукаш засіли за кресленнями в задимленій кімнаті (задимівся планшет Дімона від частих публікацій в заборонених соціальних мережах). Їх мучила головна державна проблема: гроші в бюджеті чомусь закінчувалися швидше, ніж встигали надходити.

Володя різко вдарив кулаком по столу, розсипавши стопки паперів: 

— Досить цього аматорства! Ми пробували небо, купол, космос і дно океану. Усюди гроші розсіюються, мов дим. Нам потрібен інструмент самоокупності. Абсолютний механізм, який буде генерувати кошти з повітря, паперу та нічого нероблення!

Дімон підняв голову з планшета, де він саме фарбував іконки папок у колір долара: 

— О, це виклик моєму генію! Я вже бачу це… Ми створимо Вічний Бюрократичний Двигун! Його суть проста: чиновники пишуть запити на виділення коштів, ці кошти переходять у відмивальний відділ, звідти — в офшорну трубу, а на вихідні дані двигун видає… нові запити на виділення коштів! І цикл замикається! ККД такого агрегату дорівнюватиме нескінченності!

Лукаш задоволено погладив свій картопляний піджак і закинув ноги на стіл:

 — Геніально, Дімоне! А щоб двигун працював ще ефективніше, у якості палива ми будемо використовувати мішки з картоплею та довідки форми номер три. Кожен, хто захоче пройти повз цей двигун, зобов'язаний буде заповнити анкету на сорок сторінок і сплатити збір за розгляд анкети.

За місяць надсекретної роботи в підвалах міністерства виріс дивовижний агрегат. Це була велетенська конструкція з пожовклих папок, мільйонів штампів, дворучних степлерів і труб, якими постійно кудись зникали трильйони “дерев'яних” грошових одиниць. Двигун гудів, хрустів папером і випускав густі хмари бюрократичної пари.

Новина про винахід століття розлетілася світом. Незабаром до столиці з офіційним візитом прибув лідер сусідньої закритої республіки — суворий, одягнений у бездоганний френч Кім Ченизенько. Він приїхав у супроводі двох генералів, які суворо записували кожне його дихання в блокноти.

Кім Ченизенько зупинився перед двигуном, поправив окуляри в товстій оправі й пильно подивився на шиплячі паперові шестерні.

— Хлопці, — сказав Кім голосом, від якого в генералів затремтіли ручки. — Я уважно подивився на ваш винахід. І мушу зробити дуже серйозне зауваження. Цей ваш винахід… ну дуже нехороший.

Володя насупився: 

— Чому це нехороший, товаришу Кім? Він же генерує нескінченні фінансові потоки! 

— Бо ви дієте непрофесійно! — суворо відповів Кім Ченизенько, грізно звівши брови. — У вас двигун працює на папері і відмиває гроші через офшори. Це занадто ліберально! У моїй країні за такий ККД ставлять до стінки або запускають у космос без ракети. Якщо ви хочете справжнього відмивання коштів, треба розстрілювати бюджетні рядки з гармати і змушувати громадян платити податок навіть за право думати про цей двигун! Ваш агрегат надто м'який і буржуазний!

Дімон ображено захлинувся кавою: 

— М'який?! Та ми сюди вклали всю душу і три тисячі нових бланків для скарг!

Поки лідери сперечалися про методи державного грабунку, Вічний Бюрократичний Двигун усередині почав набирати шалених обертів. Оскільки в систему заклали занадто багато непотрібних довідок та премій для керівництва, шестерні з пожовклих паперів почали заклинювати.

— Ой! — пискнув Дімон, дивлячись на датчики. — Здається, ми перевищили ліміт на відмивання! Бюджет двигуна зжер сам себе!

Двигун видав дикий скрегіт, загорівся синім полум'ям і… з потужним вибухом розсипався на мільйони шматочків. На голови Володі, Дімона, Кіма Ченизенька та його генералів посипалися гори звітів, протоколів, штрафів та пачок старих квитанцій за комунальні послуги.

Кім Ченизенько струсив з плеча шматок розплавленого державного стандарту, подивився на це згарище, покачав головою і сказав:

 — Я ж казав — дилетанти. У мене в країні навіть ракети падають набагато дисциплінованіше.

Він розвернувся і під суворий марш своїх генералів поїхав назад до кордону.

У задимленій кімнаті стояла тиша. На землі лежав розбитий двигун, навколо якого літали обгорілі сторінки указів про заборону всього на світі.

Дімон обережно витягнув з кишені попелястий шматочок планшета і сумно пробурмотів: 

— Ну от… двигун згорів. А ми ж навіть не встигли запровадити податок на попіл від цього двигуна.

Лукаш стряхнув свій картопляний піджак від сажі, підняв єдиний уцілілий мішок бульби й сказав: 

— Ех ви! Треба було робити двигун на картопляній тязі. Картопля хоча б ситна, а від вашого паперу тільки пил і збитки.

Володя підійшов до вікна, дивлячись на те, як над містом мирно йде дим із димарів звичайних будинків, де люди жили своїм життям і посміхалися попри всі заборони. Він важко зітхнув, зняв пропалений капелюх і сказав:

« Вічний двигун відмивання грошей не вдався. Зате завтра ми запровадимо ще щось».