Володимир і Рогніда: кривава історія кохання та ненависті

Син великого князя київського Святослава та донька могутнього полоцького князя Рогволода – вони любили та ненавиділи одне одного все своє буремне життя.

І була між ними пролита кров – знищеної князем Володимиром усієї родини Рогніди.

І народжувала вона дітей від жорстокого князя-вікінга Володимира, і боролися за них, і врешті-решт перемогла – її син Ярослав після тривалої міжусобної війни став великим князем київським та об’єднав Русь.

А розпочалася ця історія із запеклої боротьби за владу між трьома синами князя Святослава. Першим у цій борні загинув його середній син Олег Древлянський.

А старший син князя Святослава Ярополк Київський приєднав до себе древлянські землі та вигнав із Новгорода свого молодшого брата Володимира в 976 році. Тому пощастило – його опікував рідний дядько Добриня.

Із невеликою дружиною вони подалися до Скандинавії – на далеку батьківщину князів із династії Рюриковичів. Саме там юний Володимир викував свій залізний характер і доказав варягам, що він гідний син свого легендарного батька.

Конунг Вольдемар – так називали його варяги, з якими 16-річний руський князь-вигнанець спустошував узбережжя Європи. Володимир став справжнім вікінгом – жорстоким та безжальним розбійником і вбивцею.

Через два роки він повернувся до Новгорода з найманцями-варягами, бойових сокир та мечів яких боялася вся Європа. Зібравши у Новгороді чимале військо, Володимир і Добриня рушили на Полоцьк.

Стратегічне завдання було одне – перетягнути на свій бік полоцького князя Рогволода та разом ударити на князя Ярополка. За порадою свого дядьки та воєводи Добрині князь Володимир посватався до доньки полоцького князя Рогніди.

Однак Рогволод відмовився підтримати Володимира, а юна Рогніда не захотіла стати дружиною князя-вікінга.

Горда дівчина відповіла послам Володимировим – «Не хочу роззути робичича», тобто не забажала за слов’янським звичаєм роззувати чоловіка, який був позашлюбним сином князя Святослава та рабині княгині Ольги древляни Малуші. Рогніда обрала Ярополка – правителя Києва, законного сина Святослава.

Розлючений Володимир кинув усіх своїх воїнів на штурм Полоцька. Місто було взяте на щит, розграбоване та вщент зруйноване. Сп’янілий від перемоги та пролитої крові Володимир взяв налякану Рогніду силою в своєму шатрі – на очах у Добрині, батьків Рогніди та її двох братів. Потім всю родину полоцької княжни вбили варяги.

Забравши Рогніду з собою, князь-вікінг рушив на стольний Київ. Ярополк утік звідти до фортеці Родня – там він знайшов смерть від варягів Володимира. Віднині він стає єдиним володарем Русі – це трапилося у тому ж кривавому 978-му році. А Рогніда стає офіційною дружиною князя Володимира та великою київською княгинею.

Десять років шлюбу з убивцею її рідних – і кожна ніч із чоловіком, якого вона ненавиділа та водночас кохала, була наповнена солодкою мукою та невимовним стражданням.

Після народження свого первістка Ізяслава Рогніда зрозуміла, що Володимиру не потрібна сім’я – він любив лише владу. І владу безмежну. І мав багато інших дружин, і тримав сотні наложниць та рабинь.

«Був він ненаситним в блуді, приводячи до себе заміжніх жінок та розбещуючи дівиць» – напише через 150 років «Повість временних літ». Ще через століття церква визнає князя святим.

І ображена в своїх жіночих почуттях Рогніда у розпачі вирішує вбити Володимира. Якось уночі, коли Володимир спав із нею, Рогніда дістала кинджал та замахнулася на сонного князя. Однак убити не змогла – кохання було сильніше за її бажання помститися.

Володимир прокинувся і побачив Рогніду з клинком у руці. Легенда розповідає, що розлючений князь вирішив скарати на смерть віроломну дружину. Наказав Рогніді, щоб прибралася «у всі убори цісарські» та чекала на страту.

Але коли князь зайшов до світлиці, там поруч із Рогнідою ждав Володимира його старший син Ізяслав. Він дістав свій маленький меч та сказав князю так, як звеліла мати: «Батьку, чи думаєш, що ти сам тут?».

Володимир не покарав ні сина, ні Рогніду – за порадою своїх бояр він помилував непокірну дружину та віддав їй із дітьми Полоцьке князівство.

Деякі історики стверджують, що Рогніда народила Володимиру чотирьох синів та двох доньок – найбільше дітей серед шести «жон» київського князя. Однак утримати біля себе князя Володимира прекрасна Рогніда так і не змогла.

У 988 році Володимир Святославич вирішив запровадити на Русі християнство та поріднитися з кесарями Візантійської імперії – наймогутнішої на той час держави Європи. Володар Русі забажав взяти в жони візантійську принцесу – рідну сестру братів-імператорів Анну. І вона стане єдиною офіційною дружиною князя Володимира.

Княгиня Рогніда прийме християнство та стане черницею – і піде у вічність у 1000-му році від народження Христа.

Її старший син Ізяслав стане родоначальником полоцьких князів, які запекло воюватимуть з князями київськими – помщаючись за Рогніду.

А інший її син – Ярослав, пізніше названий Мудрим – у рік смерті свого батька піде на нього війною. Це станеться у далекому 1015 році – князь Ярослав разом із новгородцями та варягами вирушить здобувати Київ.

Він повторить кривавий шлях свого батька – князя Володимира, який теж колись повів новгородців і варягів на Київ і здобув його. Ярослав теж візьме Київ – після кількох років жорстокої війни з братом Святополком.

Історія розсудила по справедливості – син Рогніди стане володарем Русі й розбудує велику державу. І від синів Рогніди розростеться у віках родословне древо князів Рюриковичів.