Глава 5

Я вляглась на ліжко, й хотіла трошки подрімати, але вчасно себе зупинила, бо я чудово знаю як реагує мій організм на денний сон. Будо потім весь вечір ходити наче розбита ваза яку намагались склеїти, але щось не вийшло. Та й заснути потім не зможу до пізньої ночі. Ніколи не розуміла як люди можуть спати ледь не весь день. В мене так ніколи не виходило й денний сон взагалі не для мене. Тому я вирішила не витрачати даремно часу й скласти перелік ключових питань котрі  б я хотіла задати Тамілі. Тим паче коли я розбирала канцелярське приладдя я помітила, що натомість звичайної кулькової ручки в них щось на кшталт пера, але більш усучасненого. В нас такі я теж бачила, але ніколи не розуміла, хто такі купляє. 
Що ж діставши щось схоже на блокнот я вирішила спробувати ручку на мою превелику радість писати було не складно і ніяких прям про які я подумала одразу не було. Тому я вирішила зібрати свої думки до купки й все ж таки скласти перелік питань.
1. Які правила існують в Академії? Я хочу дізнатися як до кого звертатися і взагалі про саму структуру взаємовідносин в ній.  
2. Розпитати про якісь традиції, звичаї та щось подібне в цьому світі.
3. Про роль монархії в їхньому житті. 
4. Загальна політична ситуація, бо на скільки я зрозуміла то в цілому ситуація не дуже то й добра. Проте мені хотілося дізнатися більш детально. 
5. Як живуть звичайні люди? От це питання мене турбувало дуже сильно, бо я себе приписувала до цієї категорії. 
В принципі список таких найбільш цікавлячих мене питань виявився не надто великим. Але то лише початок, бо я розумію, що чим більше я буду дізнаватися про цей світ, тим більше питань у мене виникатиме. 
За кілька годин котрі я провела на одинці зі своїми думками мені навіть стало трошки легше. Так би мовити, почалася стадія прийняття. Все що зі мною відбувається зараз важко прийняти. Тим паче я ні коли не хотіла чогось подібного, не мріяла про казковий світ, мене влаштовував мій, а цей залишається для мене чужим, жорстоким та не зрозумілим. 
Ми з Тамілою швиденько сходили на вечерю, де дівчина незрозумілим для мене способом знову вмовила працівницю кухні дати нам із собою смаколиків. Мені навіть здалося, що вона може якось магічно вплинула на цю людину, не може ж хтось весь час порушувати правила заразди неї. 
- Як ти її знову вмовила? - вирішила запитати я 
- Ну по перше я знаю добре правила академії, і в них не має цієї заборони тому по суті вони можуть давати їжу на винос. Просто це таке негласне правило, бо на території працює крамничка і так в неї більше купують. Через те, що я це знаю то це вже один пункт для того, щоб домовитись. По-друге, я виросла в сім’ї торговців, що що а домовлятися я вмію чудово. 
- Зрозуміло.

***

Ми прийшли в кімнату і вже як за традицією всілися на диван аби трошки побазікати. В мене було просто купа питання і на всі я хотіла отримати відповідь. Але, мабуть, пройде, ще не мало часу, коли в мене перестануть виникати питання чи не щохвилинно.

- Ну що ж можеш питати, що тобі цікаво. - сказала Таміла. 

- О цікаво мені багато, що, але все за раз ти мені не розкажеш тому почну з головних питань. В Академії сто відсотків існують якість правила, поведінки та й взагалі якісь неписані, але типу всі їх дотримуються. Хочу знати про це більш детально, щоб не нароком не зганьбитись. 

 - Ну правила звісно є хоч вони і значно простіші за ті, що бутують у звичайному житті, але все ж таки вони є. Дивись взагалі дуже важливу роль в нашому світі відіграє влада, статки і в кого їх більше той користується більшими привілеями. 

- Ну так працює, мабуть, у всіх світах. - посміявшись сказала я. 

- О якщо чесно не здивувалася б дізнавшись, що так і є. Проте в Академію приймають не через гроші, хоча й через це також, але в першу чергу через магічні здібності. А якщо в мага буде великий потенціал, то не важливо який був його статус до цього, він буде дуже важливою людиною при дворі, тому тут не поважають титули, а лише магію. Тобто тут з всіма студентами ти можеш розмовляти неофіційно як ми зараз з тобою, ле краще все одно ні з ким тут не сваритися, бо кожен може стати дуже відомим та сильним магом. 

- Чесно кажучи мені б не хотілося в принципі ні з ким сваритися, в мене і так проблем вдосталь. 

- Це точно. Але знову ж таки і в цьому правилі є виключення. Ми не знаємо хто ким буде, але ми точно знаємо хто буде нашим наступним імператором тому коли побачиш кронпринца то маєш звертатися до нього “Ваша світлість”. І взагалі ще потрібно робити кніксен, але в академії то не обов’язково, проте якщо за її межами не зробити кніксен Його світлості або Його величності Імператору то це буде відкрита неповага. Так що краще так не вчиняти, бо покарати можуть будь-кого. - щось мені не хочеться вже проявляти е повагу до правлячого роду, бо я ще пам’ятаю, що більшість покарань в цьому світі фізичні. 

- Дам тільки потрібно ще вміти його робити. А то навіть захочу, не зможу буде обідно втратити голову за те що я банально не вмію його робити. 

- То я тебе навчу. - дівчина зіскочила з дивану. - Тут нічого важкого. Стоїш рівно, потім відводиш ногу назад і робиш присід голову опускай в низ. От і все нічого складного. 

- Да дійсно складного нічого, але ну й правила в цьому світі. В моєму було достатньо ввічливого привітання. 

- Так то тільки початок. Ще купа правил які ти мусиш будеш вивчити в процесі проживання тут. Я зараз розказала тільки базис і то привітань лише з студентами. 

- О Боже невже ще щось є ? 

- Звісно. До всіх викладачів ти маєш звертатися пані або пан. До інших співробітників, котрі тут працюють з повагою, ну пані або пан до молодшого персоналу тут не застосовується. З ректором теж будь шаноблива і звертайся виключно пане.