Глава 2

Я зайшла до кабінету. Відверто кажучи я зовсім не так собі уявляла кабінет головної жриці. Тут не було жодних атрибутів котрі б свідчили про те що вона взагалі жриця. Це був самий, звичайний робочий кабінет. Тут був робочий стіл на якому розташувалась купа паперів, кілька крісел для відвідувачів та власниці кабінету. Невеличкий камін біля якого теж стояли кілька крісел. І дві великі шафи з книжками. Стіни були пофарбовані у світлий колір і створювали дуже затишну атмосферу.

- Проходьте, сідайте, пані Аріадно. 

- Дякую, - я сіла на один із стільців біля стола. 

- І так тобі вже сказали, що ти в іншому світі. Тому розкажу те чого тобі ще не казали. Тебе знайшли не просто розвідники, а підрозділ кронпринца, саме він та його наближені люди доставили тебе сюди. Тебе знайшли на полі бою і всі вважали, що тобі пощастило. Але виявилось, що ти з іншого світу. До цього ми всі вважали, таке лише легендою, що такого не буває. Але тепер це факт. Я сама зазирала у твою свідомість, ти не звідси. Я повідомила про це кронпринца і він віддавав наказ перевести тебе в академію, де ти опануєш свої сили. А в їх наявності ми не сумніваємось, бо як мінімум пані Мірателін запевнила, що в тебе виняткові здібності до ментальної магії що вже чудово. Тому можеш не перейматися твоя доля в цьому світі буде не така вже й погана. Проте в будь-якому разі хочу тобі сказати, що якщо тобі щось не сподобається, або ти вирішиш піти ти завжди можеш повернутися до нас. Адже лише з волі нашої Богині ти змогла опинитися тут, ще й недалеко від храму. 

- Чому ваш кронпринц хоче, щоб я навчалась десь? 

- Всі маги котрі володіють хоча б найменшим потенціалом зобов’язані навчатися, бо в нашому світі це дуже цінується, обдарованих мало, а з таким потенціалом як у тебе, то взагалі. Тому ти маєш навчатися, тим паче, що неконтрольована сила може тобі нашкодити. Єдине, що може зробити кронпринц в такому випадку це лише обрати місце навчання, і то варіантів в нього не багато, бо в тебе знову ж таки великий потенціал. Якщо ти змогла дати відсіч, пані Мірателін на підсвідомому рівні, то коли тебе навчать контролювати свій дар ти будеш дуже сильним менталістом. Хоча я думаю, що Метлінеск не просто так тебе сюди направила, не просто так ти опинилася тут і ти ще зіграєш свою роль тому ми будемо завжди з тобою. Ти обрана пам’ятай про це. - обрана ага звісно, тільки я не розумію, чому обрали саме мене, я навіть в магію ніколи не вірила, а тут мене запхнули у світ де це все буденність. Чому мене, а не якусь фанатку фентезі. 

- Чому обрали саме мене, я ніколи про це не просила, мені було добре й у своєму світі? 

- Волю богів усвідомити важко, але прийде час і ти все зрозумієш і тоді вознесеш молитви Мірателін за те що вона обрала саме тебе. - це що пророцтво чи що? От тепер вона схожа на жрицю дивиться на мене наче божевільна.- Лише усвідомивши свою силу ти підкориш її й тоді призначення знайде тебе. А тепер іди, в мене купа роботи. А і храм виділить тобі грошове забезпечення, не багато, але на життя буде цілком достатньо. Знай ми завжди поруч. 

Вона якась дивна думала я виходячи з кабінету жриці. Проте все ж мені сподобалося, що в цьому світі я не буду безхатьком без грошей й даху над головою. Кажуть вчитись, то що ж буду вчитись, а там далі побачимо, що і як буде. Все одно варіантів в мене не багато так що необхідно зібратися з думками й вирішити що робитиму далі. 

- Чи я ще щось сьогодні маю зробити? - спитала я у Літіція як тільки вийшла з кабінету.

- Так ми зараз маємо сходити до кравчині, вона візьме мірки й завтра у вас буде кілька суконь. Взагалі верховна жриця дала вказівку забезпечити вас всім необхідним, оскільки за кілька днів ви переїдете в саму академію Вищих це не абияка честь. Тому ви не маєте зганьбити наш храм. - не зовсім розумію до чого храм до моєї поїздки, але все одно дуже вдячна жриці.

- Я вже зрозуміла, що магія тут цінується.

- Так і дуже, сильні маги мають більше привілеїв, та й взагалі вони більше користі приносять. Тим паче, що вчитися ви будете в академії Вищих туди беруть тільки знатних або ну дуже обдарованих. Я вам навіть трохи заздрю там буде стільки всього цікавого. - от тільки я собі не заздрю, якщо там всі такі мажорні, то мені там думаю буде не солодко, але мені не звикати й тут впораємось. До кравчині ми дійшли доволі швидко, це була жіночка середніх літ з приємною зовнішністю.

-О ви прийшли, я вас вже зачекалась. Коли мені сказали, що я маю зшити одяг для дівчини котра прибула до нас з іншого світу я була так схвильована. А як там у тебе ? Чим відрізняються наші світи? 

- У нас все зовсім по іншому не має магії, проте розвинуті технології. І в нас трошки інший смак у моді. 

- Ооо розкажи, будь ласка, що носять у вас. - сказала жіночка починаючи знімати мірки з мене.

- Ну в нас жінки ходять у штанах й це вважається нормальним, ще сукні в нас без корсетів, і вони більш відверті можна сказати.

- Я вже на штанях буда приємно здивована, в нас в такому вбрані в пристойне суспільство не вийдеш, це тільки для кінних прогулянок, армії або якихось важких робіт для простолюдинів. Хоча іноді відверто кажучи штані набагато зручніші за спідниці. 

- Тут я повністю погоджуюсь, бо все життя я віддавала їм перевагу, не знаю навіть як тепер звикати до нового іміджу.

- Не переймайся я зроблю. зручний одяг впевнена тобі сподобається, а ще зроблю для тебе зручний одяг для кінних прогулянок. О вже це бачу, я у захваті, я роблю одяг для майбутньої учениці академії, ще й з іншого світу. На мені така відповідальність. - жінка радше розмовляла сама з собою, її захвату не було меж. Мабуть, прибульці тут рідкість, чесно кажучи в моєму світі прибульця скоріше здали б на досліди, а не відправляли вчитися. Може й добре, що я потрапила саме в такий світ.  А можливо й ні, час покаже.