16.2

 Його розповідь спочатку загнала мій мозок в рівень жаху під назвою - вибух від стресу. Та я ледве не померла від страху, коли він сказав, що знає про те, що я з іншого світу. Всі ті страшні сцени з фільмів,  де жінок, що невписувалися в стандарти називали відьмами, як їх: спалювали на баганні, топили в річках,  розрізали на частини.  Всі ті страшні сцени так і з’являлися мені але вже з моєю участю. Якого милого, я стільки дивилась фільмів жаху!? Я не знала, що робити в той момент. Він був настільки впевнений, що навіть якби це було не так, я б повірила королю Деширу, а не собі. Ноги почали підкошуватися, тіло зовсім закрижаніло, в голові все крутилося, очі розфокусувалися, наче їх накрила ледь прозора плівка. Добре, що поруч було крісло, як дерев’яна колода я впала в нього. Ноги навіть не зігнула, вони так і стирчали по бокам. От це видовище мабуть було...  Далі я вже нічого не чула. 

 Король був стривожений але розповідь зупинив лише на декілька хвилин, та і то для того щоб  привести мене до тями. Він дав мені якусь маленьку пляшечку з зеленою водою, жестом наказав випити. Не знаю чому але без вагань одразу випила. От не відчуваю я від нього загрози, довіряю. Був би на його місці хтось інший, я б уже придумувала план втечі.

 З пляшечки пахло м’ятою, смак солодкий, навіть терпкий. За долю секунди в голові все прояснилось, зір став навіть кращим ніж був до того, тіло стало водночас в тонусі та розслаблене. Весь цей час король Дешир не зводив погляду. Те, що він хвилювався за мене, теж заспокоювало. Хотів би він щось погане зробити, то так не няньчився зі мною. Отже боятися нічого?

 Переконавшись, що зі мною все гаразд, продовжив розповідь. Коли він заговорив за ритуал, мене трішечки відпустив страх. Ну так, це ж світ з магією, тож боятись сцен з фільму немає сенсу. Хоча би тому, що тут немає християнства. Хм, а в, що вони вірять? Треба дізнатись! 

 Коли король Дешир сказав, що я тепер хранителька грані, я так офігіла. Не любить мама, коли я некультурну виражаюсь але зараз саме некультурний вислів лізе в голову. Я - хранителька грані!? Отже вже все вирішено?! Чи він намагається мене у цьому переконати?

 Розповідь про напад темних викликала сльозу. Нехай Вітану я і не вважаю своєю мамою але її тодішню, маленьку дівчинку стало шкода, а ще мого названого дідуся. Я знаю, як це втрачати тих кого любиш. 

 Хм, що це за Темний Повелитель? Розповідь про нього та магів крові мене налякала.  Одразу згадала про нашу криваву графиню Батори, вона ж теж збожеволіла через ті криваві  ванни, середньовічна серійна вбивця. Важко уявити, що в цьому казковому світі таке відбувалось. Мене налякало і те, що вбивця моїх цьоговимірних батьків - маг крові, та ще й мабуть могутній. От же влипла... Сподіваюсь з моїми батьками на Землі все гаразд і таких маньячок там немає…

 Треба, треба, що ж треба… Може якщо він так все розповів і лояльно ставиться, то кращим виходом з ситуації буде все розповісти? В найгіршому випадку втечу, Марі допоможе.

 Коли король завершив розповідь про страшні події, перейшов до гарантій. Я заспокоїлася, думки про втечу здавались дурістю. Ну куди я піду? Окрім жителів палацу нікого не знаю, карту також ще не вивчила, а ще не варто забувати про магів крові, від котрих не впевнена, що сама зможу захиститися.

 Було приємно чути, що я так потрібна, що мені у всьому допоможуть. Дивно, та коли він говорив про світ Айє , про грані, про те, що без мене все рухне, в мені щось відгукувалося і це не лише почуття тої частинки душі, що належать Катаріні, мені самій хочеться щоб цей прекрасний світ залишався таким же, щоб він жив та процвітав.