14.1

 Король Дешир дістав з потаємного сейфу, що маскувався під шафу, велику брилу.  Вона схожа на дуже широку бурульку, на котрій наросло зо три десятки поменше. Колір теж білий, місцями прозора. 

-Це твій родовий камінь істини. Якщо ти не можеш в чомусь розібратися він дасть тобі знання. Зараз ми маємо подивитись на те, яка сила в тобі.

 Обійшовши стіл, король став поруч Каті та промовив:

-Дай мені руку.

 Дівчина послухалася та вклала свою руку в раніше простягнуту короля. Той декілька хвилин щось розглядав та промовив.

-Я мушу капнути краплину твоєї крові на камінь.

 Хоча Катю спочатку насторожував король та з кожним днем, з кожним уроком вона відчувала все більшу довіру та повагу до чоловіка. Махнула головою даючи згоду на поріз. Та ножа чи чогось гострого не було в руках короля. Наче силою думки з пальця дівчина вилізла рівно краплина крові.  Він капнув її на камінь. Нічого не відбувалося рівно хвилину. Далі камінь засвітився фіолетовим кольором, а після став дуже насиченим жовтим. Коли король перестав вдивлятись в родовий камінь істини, то промовив:

-Зосередження твоєї сили на інструменті під назвою камінь. Він перший піддався тобі для володіння силами роду. Отже саме з нього і почнемо навчання в бойовій магії.

 Тут Катя згадала, що вже бачила такий вогонь.Він був коли в неї стріляли, також в її снах, а ще коли торкається ліпнини перед очима ввижаються маленькі фіолетові іскорки.

-Прочитай сьогодні якомога більше про кам’яну магія та  кам’яних захисників.

 Невідомо звідки король дістав велику книгу в шкіряній обкладинці. Катя видихнула, таких книжок король їй дав вже з десяток. Зовні нереально красиві, всередині мега цікаві.

-Як успіхи з попередніми?

-Легенди та історію майже прочитала.

-Чудово, завтра бібліус принесе другий  та третій том історії.

-Угу.-Розчаровано пробормотала Катя.

-А можна мені самій обрати книгу? - спитала Катя і одразу ж пожаліла. Книжок, що треба прочитати в рази більше ніж вона  зазвичай читає . 

-Звісно! - наче саме цього він і чекав, посміхнувся.

 Я побачила посмішку короля Дешира. Вона була такою теплою. Останні дні  його погляди в мою сторону більш доброзичливі, наче ми одна сім’я. Вони так відрізняється від тих, що були спочатку. Особливо від першого, такого холодного… Мабуть я його ще довго не забуду. Цікаво чому він тоді так дивився на мене? Так не дивляться на чужу людину… А зараз, чому його ставлення до мене змінилось? Я б подумала, що подобаюсь йому, як дівчина але ні. Він не проявляє до мене нічого, що б можна було сприйняти, як залицяння. Навпаки, його поведінка нагадує мені поведінку тата. Що змушує його приймати мене? Ох, тато… Знали б ви з мамою, як мені вас бракує… Чи побачу я вас коли небудь? Як ви там? Я дуже скучаю… Якби я знала, що в вас все гаразд, мені було б простіше тут...

 Король підійшов до вікна. Знову вдивляється, цікаво, що там?