12

Тук-Тук!

Батько з сином підібрались. Розмова була закінчена ще до того але обоє сиділи і розставляти по поличкам інформацію в своїй голові.

-Увійдіть

-Ви казали, що в цю годину буде навчання, я зарано?

-Проходь Катаріно. Ти вчасно.

Дівчина лише підійшла до запропонованого стільця та почала сідати, як знову двері відкрились.

-Трей! Коли вже ти навчися стукати перед тим, як увійти? - сердито промовив Дешир

-Тато нащо ці формальності? О і ви тут? Що за збори?

-Трей з завтрашнього дня ти особисто вчитимеш Катаріну володіти зброєю та рукопашним боєм.

Катя витріщила очі і трішки привідкрила рот. Демей розізлився, його щойно знову вкололи ревнощі. Трей свиснув і загоготав.

-Жартуєш батько? Вона ж дівчисько.

-Я сам її вчитиму- відповів Демей, та його ніхто не почув.

-Марінеллу навчив, от і Катаріну зможеш навчити. -відповів король Дешир

-О… Марі хоч і дуже старалась але я з нею так намучився, а Катаріна ще й менша. 

-Ти вчитимеш Катаріну. Вчитимеш щодня дуже ретельно по декілька годин. Вона має вже за тиждень добре вміти оборонятися, я сам перевірю. - суворо відповів король Дешир.

-За тиждень? Та це не реально!

-У тебе лише тиждень на результат. Чи ти поганий воїн? Якщо не зможеш її навчити то і головнокомандуючим над військами тобі рано бути.

-Я навчу! Батько, та вона у мене буде краще битись ніж вмілі воїни!

І тут Катя зрозуміла, як попала. Подавленішим за неї був лише Демей, на якого ніхто не звертав уваги. 

-Чудово! Не підведи мене. А тепер займіться  справами. В нас з Катаріною урок.