Володарка темних гір. Дарія Дагаз
10
- Демей! Демей! Дай цукерок!
- Цукерок? А ви забули, що покарані?
- Братику!
В один голос жалісно заканючили двоє дітлахів. Восьмирічний Люрей та п’ятирічна Ріна. Найменший син та єдина донька короля Дешира.
- Ми не винні! Так, так, ми не винні! Це все та Катаріна.
- І, що ж вона?
- Вона припхалась сюди й всі з нею, як з принцесою возяться.
- Вона і є принцеса.
Ріна надула губки. Єдина донька, та ще й найменша. Її дуже чекали та сильно розпестили.
- Батько сказав тиждень лише горох та воду, значить так і буде!
- Чи не того, що побачив мене, ти сину такий суворий з меншими? Бо щось мені здається, якби мене тут не було одразу б з-за пазухи витягнув заховані цукерки, що так і випирають.
Демей опустив голову і побачив свій прокол. Дійсно цукерок стирчав з кишені.
- Батьку, тиждень лише на горосі та воді за суворо, вони ж маленькі.
- І ці маленькі уже в третє мене ганьблять своєю поведінкою.
- Вони більше не будуть, правда?
- Так, так! -Заговорила дітвора.
- Будете, ще і як будете! Моє слово незмінне. А тепер Люрей, Ріна бігом на уроки. А ти, Демей в мій кабінет, нам треба поговорити.
#9261 в Любовні романи
#1964 в Любовне фентезі
#2282 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 23.04.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
