9

Тим часом в палаці.

Марі.

 Дівчина стояла на балконі, ховаючись за одним зі стовпів, котрий тримав дах. Вся її увага була зосереджена на тренувальному бою Трея з новобранцями. Хлопець вже не одну годину махав то мечем, то сокирою, а під кінець взяв ножі. Пишна сорочка надто заважала маневрам, тож він її стягнув. Його стальні мускули з капельками поту неймовірно сексуально виблискували. Промені сонця грались з відрослим волоссям, що виривалося з зав’язаного червоною стрічкою хвоста. Серце дівчини билось, як дике. Щоки палали від сорому та вона не могла заставити себе відвернутись, не те, що піти.

- За ким так підглядаєш?

 Я наче закам’яніла, а далі вдарив жорстким дощем сором. Здається в мене почервоніли навіть руки. В повній паніці обернулась щоб побачити Катаріну. Та безсоромно скалила зуби, але побачивши мої злякані і напружені очі змінила тактику.

- Ти чого? Все нормально. Було б дивно якби тебе чоловіки не цікавили...

 Отримавши порцію розуміння я наче почала приходити до тями. Я страшенно боялась, що хтось дізнавшись про мою любов до Трея почне насміхатись або ще гірше, розповість йому. Але Катаріна сто відсотків хороша дівчина, вона та людина в котрій я певна, як в собі.

- Не хвилюйся, це буде наша таємниця! - Промовила Катаріна та обійняла мене.

- Дякую! Я дійсно не хочу щоб хтось про це дізнався!

- Розумію, всі дівчата встидаються такого до пори до часу…

 Як же я люблю Катаріну, вона та сестра котрої мені так бракувало.

- Катю, Хорей вже закінчив твій портрет?

- Ні, він так довго малює, що я занудилася. Тож відпросилась щоб поїсти.

- А їсти не хочеш, тому блукаєш палацом?

- А от і ні! Я шукала тебе, щоб разом випити чаю з чимось смачненьким.

 Марі усміхнулась, взяла подругу за руку і повела в сторону кухні.

- То хто тобі подобається?

 Коли Марі почула запитання, то так різко зупинилась на місці, що дівчата зіткнулись на сходах.

- А ти нікому не скажеш?

- Ти щойно образити мене вирішила? Навіщо мені комусь казати?

- Просто ...Трей, але нікому не кажи!

- Я так і знала!

- Що? Як ти зрозуміла?

- Ну завжди згадуючи про нього ти несвідомо посміхаєшся і водночас встидаєшся. Ставишся до нього, як до недосяжної зірки хоча, як на мене ви досить дружньо спілкуєтесь. А ще кожен раз як він поруч ти стараєшся стати якомога рівніше, щічки червоніють, а посмішка сама лізе на всі тридцять два зуби. Та наймиліше — це те, як ти нюхаєш його. Здається тоді сам Трей червоніє. Мабуть, він думає, що від нього чимось смердить, раз після цього зникає і знову з’являється в завжди чистому одязі.

- Невже це так явно помітно?

- Ні, я просто занадто спостережлива.

- Сподіваюсь цього більше ніхто не помітив

- А, що в цьому такого? Ти молода дівчина, він молодий хлопець…

- А ще він син короля! І третій з претендентів на трон, а я звичайна служниця.

 Марі після останніх слів опустила голову донизу і стримувалась щоб не заплакати. Катя не бажала засмучувати подруга тож промовила:

- Обіцяю, що ніхто не дізнається! Твоя таємниця моя таємниця!

 Подруги посміхнулись одна одній і весело пішли далі. А зі сторони сусіднього коридору тихо продовжив свій шлях в роздумах король Дешир. Він випадково почув кожне слово дівчат. Король уже давно помітив захоплення дівчини своїм третім сином. Та і хлопець не був байдужим до Марінелли. Здається їх любов зародилась ще при зустрічі.

 Я певний, вони таки істинна пара. Це було наче вчора. Трей сам не свій кудись побіг, як виявилось захищати маленьку дівчинку від небезпечного вбивці. Наші воїни шукали його доволі давно. Маг, що віддав душу темряві, вбивав дітей щоб напоювати себе силою їх магії.

 Діти одразу подружились. Їх симпатію один до одного не бачив хіба, що сліпий. Я взявся за опіку обраниці сина та дівчина така горда і водночас проста. Старалась заробити сама на кожен кусень хліба. Я бачив, як вона заганяє себе важкою працею щоб відробити все витрачене на ню. Скільки б не пояснювали, що її це ні до чого не зобов'язує, дівчина все старалась знайти собі роботу. Вперто не хотіла від когось залежати. І я здався. Дав їй працювати спочатку помічницею, та вона була така старанна, що швидко стала головною над слугами. От і зараз її не просто так приставив до Катаріни. Знав, що дві добросердечні дівчини подружаться. А з часом Катаріна зробить Марінеллу своєю довіреною особою. Тоді вже совість Марінелли дозволить прийняти залицяння мого сина та вийти за нього заміж.

 Марінелла після повноліття отримала половину сили свого клану. Клан рисів перевертнів володів гостротою зору та нюху, швидкістю, невразливістю. Ще б мала отримати тотемного звіра, але її звірина сторона поки не проявила себе. Про клан дівчини я майже одразу дізнався. Її мати знайшла істинну пару в лиці далеко не найкращого смертного. Рисі надто не люблять людей, тож Мелені Россіні довелось покинути клан. Іноді її бачив та навіть спілкувався декілька раз: мила, добра та занадто наївна дівчина. Все сподівалась, що смертний її полюбить і стане хорошою парою. Можливо саме через пережите в дитинстві друга сутність Марінелли й не проявляє себе. Дівчина надто тримає все в собі...