7

 Стагій Флайвій - новий король Флайвії.

 Головний замок Флайвії. Тронний зал.

 Майже пустий зал, лише новий король з крижаними очима в яких таїться темрява та його неофіційна права рука, кат його величності. Останній стояв за три метри від трону. Згорблений старий чоловік з декількома шрамами на обличчі і руках.

- Ти вже дізнався, що трапилось з дівчиськом? - Спитав король Стагій.

- Ні, Ваша Величносте. - Напруженим голосом відповів Бастар.

- Ні? За, що я тобі плачу? Чи хочеш повернутись в ту канаву де я тебе знайшов? - За одну мить спокійний вираз обличчя короля перейшов у розлючений, чоловік просто кипів ненавистю.

- Ми робимо все можливе. Немає в живих жодних свідків. Можу лише сказати, що віддані лицарі вашого брата до останніх сил захищали принцесу. Весь кортеж був убитий, але принцеси серед них не було. Моїх людей теж убито. Більша частина в бою, але є тіла котрі були наче розчавлені. Ми не знаємо, що це може бути, а в ліс для розвідки не можемо увійти.

- Як не можете? - З-за трону прокричала сердитим голосом жінка. З тіні вийшла струнка блондинка в розкішному вишневому платті. Її можна було б назвати прекрасним маривом краси та ніжності якби не наповнене ненавистю обличчя.

 Бастар запинався не знаючи, як звертатись. Її він бачив у перше та не знав статусу. За промах у звертаннях певний йому зроблять догану, а король і так сердитий. Та найбільше його лякав її погляд. Червоні очі наповнені темрявою. Колись він вже бачив такі в одного чоловіка. Той знищив його селище, вбив Бастарову сім’ю. З двох сотень селян вижив лиш він. Він ніколи не забуде, як вибирався з під завал закривавлених трупів. Як жалів, що не помер тримаючи на руках мертву дружину, котра чекала їх синочка… В цей момент кат чітко зрозумів, що має помститися. Я помщусь їй! Вона так схожа на вбивцю його сім’ї.

- Чому не можете увійти в ліс? - Ще більш розлючено спитала жінка.

- На кордоні з лісом утворився невидимий щит. Лиш коли намагаєшся увійти, то його відчуваєш. Наче стіна у якій в’язнеш. Що більше рухаєшся, то більше в’язнеш.

- А тіла, що з ними не так?

- Троє моїх людей були роздавлені. Лише від одного залишилась нога, решта в перемішку.

 Доріна Леорадор за злістю ховала своє занепокоєння. Якщо Катаріна жива або прийме силу роду, то Темний Повелитель розсердиться, а можливо і покарає її. Це дівчисько якомога швидше потрібно убити. Якщо кордон закрився, то людей він точно не пропустить, як не носіїв їх магії. Доведеться їй йти туди та все виправляти. Лише залишилось обдумати, як приховати зв’язок з Темним Повелителем.

- Гаразд іди та принеси більше інформації. - Промовила Доріна, вийшовши через потаємний коридор з тронного залу. Король Стагій наче маріонетка, сліпо пішов за нею.

 Коли зал зовсім спустів і останній глядач покинув своє місце.