5.3

 Остаточно відійшовши від думок про сумне, дівчата згадали про візит до короля. Відкривши перші двері обоє застигли від подиву. Це була неймовірно красива ванна кімната світло-світло зеленого кольору, в ній теж пахло м’ятою. Посередині стояла великих розмірів персикова ванна на срібних ніжках. З боку коване шкіряне крісло такого ж кольору. На більшу частину однієї зі стін висіло дзеркало в срібній рамі. Всюди був рослинний орнамент, дуже нагадував стіну в спальні. Також був маленький фонтанчик, що виявився раковиною. Поруч були красиві ковані стелажі з рушниками і якимись баночками. З іншого краю ще одні двері, там знаходився туалет.

 Швидко вмившись вийшла в спальню. Марі не вдалось відчинити інші двері. Впевнено заявила, що раз це моя кімната, то саме мені це вдасться. Мій вираз обличчя був скептичний, але нажавши на ручку двері піддалися.

- О це гардеробна, для справжньої принцеси!

- Смішна, ти і є принцеса!

 Ми були зачаровані різноманіттям красивих вбрань, що висіли на вішалках. Навіть у нас я настільки гарних суконь не бачила. Одразу захотілось все переміряти. Натягуючи третє плаття почувся стукіт у двері.

 Зайшов сам король Дешир

- Бачу у вас важливіші справи ніж розмова зі мною.

 І свердлить мене поглядом. 

- Пробачте, це я винна. - Заговорила Марі.

- Даю п'ятнадцять хвилин. - Вимовив король та вийшов. Він так сильно хлопнувши за собою дверима, що думала відірвуться з петель та впадуть.

 Я не встигла що-небудь сказати, його злі очі мене наче паралізували. І як тепер до нього йти.

 Обрала саме просте плаття зеленого кольору, на голову заплела косу колосок і пішла в бій...