Після того, як Марі занесла посуд знову повернулась до моєї кімнати. В її руках був якийсь трикутний шмат білого каменю, схожого на крейду.
- Катю, тобі потрібно прийняти ванну, одягнутися і зачесатись. З тобою хоче поговорити король Дешир. Він чекає тебе у своєму кабінеті, за дві години.
- А, що йому потрібно не казав?
- Знаєш, я якось не осмілилась спитати.
Марі почала тою крейдою обводити лінії на стіні, поруч дверей. На місці проведених ліній виникло двоє дверей. Я була в захваті від цієї магії.
- Як це можливо?
- Що?
- Двері!
Марі витріщила очі, а потім розсміялась.
- Ти ж теж не тут виросла. Я забула. Це чарівний палац і його можна змінювати по бажанню. Цією кімнатою довго ніхто не користувався. Вона була зачаклована. Я сильно здивувалась, коли дізналась, що кімната відкрилась тобі. Кажуть вона належала останній з роду Айєстоун. Та вже десятки років землями керує наш король - Дешир Лесайє, а попереднє королівство занепало під пилом часу. Це роздільний камінь котрим зробила тобі ванну кімнату і гардеробну. Якщо тобі потрібно ще щось кажи, створимо.
З захопленням роздивляючи квітковий орнамент, вимовила на одному подиху Марі.
В Каті виникло безліч запитань, але спитала лише:
- А де ти виросла? Ти сказала, що ти ж теж не тут виросла.
Очі Марі наповнилися болем, дівчина ледь не заплакала.
- Вибач, я щось не так сказала? - Перепитала стривожена Катя
- Все гаразд
Взяла себе в руки дівчина і почала розповідати свою нелегку історію життя.
#11282 в Любовні романи
#2456 в Любовне фентезі
#2787 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 23.04.2020