Володарка темних гір. Дарія Дагаз
1.1
Я маю вижити! Ця думка наче холодною водою мене облила, як наслідок не просто збадьорила, а дала сильний імпульс для боротьби. Зник страх, на його місце прийшла рішучість. На трохи зігнутих ногах почала бігти в сторону дерев. Підбігаючи до останніх я помічаю чітко окреслену межу між поляною та початком лісу. В останньому значно зеленіша трава та розкидані маленькі камінці. Останній крок і моя нога майже перетинає межі лісу, в той самий час плече вражає гострий біль. Я падаю на коліна, руки впираються в землю. Стріла своїм гострим початком стирчить з під ребра.
- Я хочу жити!
Цей викрик був наче не лише мій. Наче в мені декілька частинок і кожна з них одночасно викрикнула.
Земля навколо засвітилась яскраво фіолетовим вогнем. З моїх вуст самі полились слова:
- Я приймаю силу дану мені.
Земля почала рухатись, а в очах все розпливатися. Темрява.
#11283 в Любовні романи
#2456 в Любовне фентезі
#2782 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 23.04.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
