12. Втікач

Ніякі знання анатомії та медицини, а особливо рекомендацій Діла, не могли передати навіть дещицю того, що відбувалося цієї ночі. Не знаю, що ночами робило божество Ольдовії, але була рада, що хоча б Двоєдине не спостерігало.

Прокинулася від чоловічого здавленого хрипу. Пару миттєвостей не могла зрозуміти чому знаходжусь у ліжку не одна, але швидко все згадала та повернулася до Асгейра. Небо тільки починало світлішати. Маршал так міцно стиснув щелепи, що я почула, як скрипнули зуби. Він скривився ніби від болю, а рукою зім'яв простирадла, напружуючи джгути м'язів під шкірою.

Знову він бачить кошмарний сон.

Відчуваючи свою безпорадність, я торкнулася чола чоловіка долонею. Він різко смикнув головою, але не прокинувся. З горла крізь стиснуті зуби вирвався майже звірячий рик.

Тиха колискова, яку колись підслухала у служниці, що була родом із Джастани, сама зірвалася з губ. Я присунулася ближче до Асгейра і муркотіла стару мелодію з невигадливими словами. Через півтори хвилини дихання принца стало спокійним, обличчя розгладилося. Не перестаючи наспівувати собі під носа пісеньку, я провела пальцями по шрамах на грудях маршала. Виглядало це жахливо. І настільки ж страшно було уявляти, як ці рани з'являлися на тілі. Напевно, на місці Асгейра я теж не змогла б пробачити й відпустити того, хто два роки знущався з бранця, бажаючи не просто вбити, а зламати.

Раптом чоловік поворушився, уві сні згріб мене в обійми, притиснув до себе і носом закопався в моє розпущене волосся. Спочатку я завмерла і стиснулася, все ще лише звикаючи до чужих рук на своєму тілі, але потім відчула себе в теплі та безпеці. Наче руки Асгейра могли сховати мене від будь-якої напасті. Вмостившись зручніше, прикрила очі та вдихнула чоловічий привабливий терпкий запах.

Якби мені сказали, що заради цієї ночі доведеться ще раз пережити те, що я пройшла, погодилася б не роздумуючи.

З цією думкою я знову провалилася у сон.

- Леді! Ваша світлість! - Голос Альби та стукіт у двері, змусив мене різко сісти на ліжку. Злякано притиснула ковдру до оголених грудей, відчуваючи як обличчя та шию заливає сором'язливий рум'янець. Озирнулася на Асгейра. Чоловік взяв себе до рук швидше. Він приклав палець до губ, а потім показав мені розчепірену п'ятірню.

- Леді, у вас все гаразд? - переживала покоївка, але поки що не наважувалася бігти до Назаріо за ключами від моєї спальні.

- Так, Альба, все гаразд. П'ять хвилин, - озвалася я. Асгейр посміхнувся й схвально кивнув. Потім подався вперед і припав до моїх губ. У мене знову запаморочилося в голові, руки самі ковзнули на плечі чоловікові, випускаючи тканину - єдине прикриття моєї порочної наготи.

Маршал із жалем відсторонився, окинув мене захопленим поглядом, під яким я знову зніяковіла і загорнулася в ковдру, а чоловік швидко підхопився з ліжка і зібрав свої речі, поспіхом натягнув штани, накинув сорочку. Зірвав зі зв'язки один ключ, залишив на столику, а потім, кивнувши мені, вислизнув у таємний хід. Приховуючи навіть не свою присутність у цих покоях, а мою негідну ольдовійки поведінку. Адже офіційно ми так і не стали подружжям.

Я кілька секунд сиділа на ліжку і дивилася йому вслід, закусивши губу, і тільки після цього схаменулась, схопилася на ноги та почала натягувати довгу нічну сорочку. Кинулася до вікна, відчиняючи стулки, щоб випустити запах чоловіка, яким я насолоджувалася всю ніч. Метнулася до простирадла і здивовано завмерла. Жодних багряних плям, які так люблять демонструвати лорди після першої шлюбної ночі, не побачила. Матінка запевняла мене, що крові має бути багато, щоб чоловік повірив, що ніхто не торкався його дружини до нього. Мені розповідали, що в тих землях, де все ще діяло "право першої ночі" вивішували простирадла з такими плямами, наче наречену різали, а не позбавляли цноти.

Чому ж ця ніч не позбавила мене хоч кількох крапель крові?

А раптом Асгейр вирішить, що він не перший чоловік у мене, і саме тому я так легко йому віддалася?

- Леді Сандро!

- Іду, - тремтячим голосом відповіла і справді поспішила відімкнути замок.

- У вас все добре?

- Так звичайно. А щось трапилося?

- Ой, ви ж кімнату вихолодите! - обурилася Альба і кинулася закривати вікна, а я пройшла у ванну, лише миттю ще один раз задумливо глянувши на ліжко.

- Леді Хаген, як завжди, намагалися влаштувати скандал, - доповідала Альба. - Меріт схльоснулася в словесній дуелі з Фолкором Нілуа. Вона намагалася прорватися в покої третього принца, щоб поговорити.

- Їй це вдалося? - із завмиранням серця уточнила. Альба розбирала моє волосся на локони й ніжно масажувала шкіру голови, тому виразу мого обличчя не бачила.

- Ні, вартові зупинили її, маршал наказав нікого не пускати у свої покої. Знаєте, леді, це дивно. Зазвичай Кат прокидається до світанку і виходить у садок потренуватися, а сьогодні ніби ховався у покоях від Меріт.

Я насилу придушила бажання сповзти з головою під воду, але Альба вже сама змінила тему:

- У їхню розмову втрутився лорд Болдр. Він один із наймерзенніших чоловіків, яких я знаю, міледі, – поділилася Альба пошепки. Потім озирнулася, ніби другий принц міг її підслуховувати, і додала: - Але для Меріт Хаген він чудова пара.