9.3

- Мені весь час було цікаво, як ольдовійці розуміють за яким із двох імен звертатися до жінки? - Раптом зовсім несподівано запитав Асгейр. Я здивовано подивилася на нього, але маршал не жартував. Він навіть зволів пояснити: - Ти Резеда-Сандра, а всі звертаються Сандра. Я міг би зробити висновок, що друге ім'я є справжнім, але Домініка-Франческа ламає цю схему. Друге припущення було про те, що основне ім'я вибирається самостійно, але, спостерігаючи за вашою аристократією, помітив, що ви визначаєте справжнє ім'я з першого разу навіть у незнайомих леді.

- Це ви не дізналися у Фолкора? - Усміхнулася я. Здивований таким простим, на мій погляд, питанням, маршал здався мені зовсім безпечним. Біла брова над лівим оком зігнулася дугою. І я все ж таки пояснила: - Імена в Ольдовії вважаються оберегами. Коли дитина народжується – жрець відносить її до храму і там представляє Ділу, просячи наповнити імена силою. За імена потрібно платити жерцям. Є дешеві імена, дорогі. Чим дорожче, тим сильніший сенс імені. Аристократи почали давати дівчаткам дорогі подвійні імена, щоб підкреслити статус роду.

- Ваш Діл уже не знає, за що б з вас ще взяти грошей, - пирхнув візаві. - Про це Фолкор згадував колись давно. Але все ж таки, як зрозуміти по якому з імен звертатися до леді?

- До незнайомої по двох одразу. Звернення по основному імені - привілей близького кола жінки. А як визначити... - я задумливо закусила губу, дивлячись у стелю. - За змістом імені. Подвійні імена даються за принципом: опис та характеристика. Наприклад, Домініка-Франческа: Франческа означає безпосередня, а Домініка – пані. А в якому порядку розташувати імена ролі не відіграє.

- Це ж треба запам'ятовувати всі імена, - Асгейр задумливо потер перенісся, але знову підвів на мене очі: - А твоє ім'я? Що означає Резеда-Сандра?

Я зітхнула і відвернулася, відпивши води з фужера. Я не відчувала загрози від маршала, але чомусь говорити йому значення свого імені не хотілося. Начебто розлучалася з таємницею, причому видавала її завойовникам. Але Діл не відмовлявся від своїх дітей, у разі розкриття значення імені. Та й секрету із цього ніхто не робив. Чому ж так хвилююче зараз розкриватися перед цим чоловіком?

- Резеда означає цілюща, а Сандра - захисниця.

Сухо видихнула я і скоріше затулила собі рот келихом.

Асгейр мовчав так довго, що я навіть стурбовано обернулася. Маршал дивився на мене, схиливши голову. І тільки зустрівшись зі мною поглядом тихо промовив:

- Ніколи не вірив у подібне, але твоє ім'я справді наділене силою, Резеда-Сандро.

Я лише сумно посміхнулася.

- Асгейр, - гукнула я, після кількох хвилин мовчання. За дверима вже настала тиша, і маршал перевів погляд на мене. - Скажи, що не так з Інгрід, чому ви з братом так до неї ставитеся?

По обличчю принца розтеклася знайома зла усмішка, і я пошкодувала, що поставила це питання. Опустила очі й хотіла вже перепросити та змінити тему, але гнітючу тишу розрізав глибокий приємний голос чоловіка:

- Рід Хаген не перше покоління намагається поріднитися з Гунарами, - співрозмовник почав здалеку, глянувши у вікно. Я дивилася на нього з-під вій. - Сестра покійного батька Інгрід - Вітара Хагена - мала намір вийти заміж за мого батька. Але союз із цими людьми ніколи не був нам вигідним. Занадто багато влади отримали б барон Хаген, а його погляди на політику... надто тоталітарні. Він проти свободи слова, проти самоврядування міст, проти...

Асгейр раптом скосив на мене очі.

- Проти рівноправності між статями та навчання жінок. Не вдаватимуся до політичних подробиць, у цьому завжди був майстром Торгнір, але не я. Загалом, ні мій батько, ні старший брат не могли взяти за дружину жодну з леді Хаген з політичних міркувань. А я... - маршал замовк, розмірковуючи, й невдовзі продовжив: - Інгрід водили на всі бали, на всі зустрічі, виставляючи перед принцами у найвигіднішому світлі. І я закохався у неї.

Чоловік зітхнув і опустив голову, крутячи в руках фужер. Я затамувала подих від того, скільки смутку звучало в гортанному тихому голосі.

– Третій принц це навіть не титул. Батько дав згоду на шлюб, але тільки після того, як я привласню Мілаїрі землі Йольна. Ми узгодили майбутній союз... а через рік я потрапив до Оттавіо де Фіцваля.

На цей раз пауза тривала дуже довго. Мені було одночасно й страшно й цікаво дізнатися, як так сталося, що генерал зміг зловити Асгейра, і що йому довелося пережити. Зважаючи на те, що я бачила на його шкірі - він вирвався з чистилища...

- Коли я повернувся до Мілаїри, Інгрід виявилася заміжньою. Перше місце, в яке я вирушив, був її дім, де слуги сказали мені, що вона тепер живе з чоловіком, а батьки поїхали до них погостювати.

- Можливо, її видали заміж силою і вона не любила того чоловіка? - піднялася я, настільки мені не подобалася історія принца та атмосфера, що панувала в кімнаті.

Маршал підвів на мене сумний погляд.

І посміхнувся.

Не тією, своєю звичною усмішкою, а іншою... моторошною, холодною. Думаю, якби смерть могла посміхатися, вона робила б це саме так.

- Не любила, - легко погодився Асгейр. - Ні його, ні мене. Після полону в Оттавіо я був... знищений. Тобі казали, що батько залишив мене в Ольдовії, навіть не намагаючись щось зробити? То була правда. Торгнір... Боявся один виступити проти короля та наради аристократів, Болдр просто не зміг би. Мені здавалося, що я вижив тільки для того, щоб повернутися до тієї, яка присягалася мені в коханні й обіцяла піти на все заради нас. Я біг до неї. А вона просто розірвала заручини й вийшла заміж одразу після того, як мене оголосили зниклим. Через пів року мого полону...

Я опустила голову і часто закліпала. На руку впала гаряча крапля.