Додатковий розділ: друга любов Георгина

Три місяці потому.

Зимовий бал. Ліара знову була в парі з Еліасом. Цього разу з танцями все йшло набагато легше.

Вони тренувалися всюди.
Жити на мінус першому виявилося клопітно. Тепер під час підготовки до танців принц не давав ні секунди спокою. Але й кроки виходили кращими.

Мейсі мала танцювати з Дереком. А от Георгин залишився один.

Налякані, як зграйка дрібної риби, русалки так і не наважилися запросити придворного ельфа на бал. Спочатку він сумував, але потім залишив усе як є. Утрьох таки танцювати не вийде.

Йому дозволили зайти в зал перед третім кругом студентів і просто чекати, коли закінчиться церемонія. Після офіційних танців усі вже робили що хотіли, зазвичай насолоджуючись бенкетом і улюбленими танцями з хаотичними рухами.

Георгин промайнув всередину й став чекати, коли відчиняться двері. Пролунав сильний удар музики. І замість Ліари й Еліаса він раптом побачив дівчину неписаної краси.

Чорне довге волосся, бліда шкіра, очі наче два смарагди. І сукня на ній теж була кольору ночі, вишита великими похмурими кристалами.

Вона увійшла всередину, і він відчув поштовх. Хтось ззаду виштовхнув його в центр.

Дівчина підійшла ближче й зробила церемонний ельфійський реверанс.

— Катí з роду темних дроу.

— Гео... — У нього перехопило подих. — Георгин з роду світлих ельфів.

Вона підвела на нього свої яскраві очі й цупким поглядом оглянула обличчя ельфа, який стрімко червонів. Повільно розплилася в усмішці й прошепотіла:

— Можна запросити вас на танець? — Катí простягла руку долонею догори. Так завжди танцювали чоловічі партії.

Але Георгин не задумався й вклав свою руку. Першість тут же було розподілено. І їм обом це подобалось.

Кінець.