Розділ 75

Три дні пройшли для Ліари як у тумані. Вона ледве чула, про що базікали друзі — віддалилася й поринула в підручники.
Мейсі все годувала її смаколиками зі свого портативного кишенькового простору. Ліара не соромилася — приймала, але відчувала себе перед подругою винуватою, ніби сама зробила щось погане. Її родичі встановили систему, в якій таким, як Мейсі, було непросто жити. Бог міг би вплинути на те, як ельфи ставляться до ангелів?

Ліара пробувала магію відповідності на десятках різних предметів: сукні, фрукти, цукерки, портативний кишеньковий простір і письмові приладдя. З кожним разом у неї виходило все краще.

Вона не могла перестати думати про початковий вигляд свого кишенькового простору — храм. Тепер розуміла, чому він мав такий вигляд. Божественне коріння. Але після зростання сили ще жодного разу не пробувала відкрити його на повну й дізнатися: чи змінився? Боялася побачити щось нове.

До того ж окрім пригніченого настрою, Ліара більше не помічала в собі змін.
Принц Еліас повністю одужав і залишив цілительське крило, повернувшись під опіку Георгина. Дерек опинився вільним і тепер проводив багато часу на мінус шостому. Вони: Мейсі, Дерек і Ліара, вперше проводили багато часу разом, при цьому розмова не йшла.

Друзі вважали, що Ліара хвилюється через іспит, але причини були інші. Морок. Думка про батька непокоїла її душу. Та й новини про новоявлених бабусю й дідуся теж не тішили.

Звідкись у неї раптом почала з'являтися родина. Але вона все ще була самотньою сиротою. І чим довше це тягнулося, тим сильніше Ліара вкорінювалася в думці, що її народження було помилкою.

Вона прийшла на іспит розгубленою й розколотою, зовсім не зосередженою на питаннях. Але завдяки цьому — абсолютно спокійною щодо успішності й результатів.

У великому танцювальному залі стояла самотня парта. На стелі вже прибрали розколину, з якої з'явилася одна з її нових тіней. Вона встигла познайомитися з тінню: перевертень-кіцуне. Чоловік-лис. Він помер понад двісті років тому, мав хитрий характер і злі наміри. Такий суб'єкт у її власній тіні лякав, тому Ліара прийшла до бібліотеки й ввічливо запропонувала Віжці допомогти в архівах, переслідуючи власні цілі.

Рослина-бібліотекарка була лише рада й пустила її. Недовго удаючи, що прибирається, Ліара знайшла відсік із книгами про некромантію. Кілька разів перевіряла в різних книгах: «Чи може тінь шкодити носієві?». І все ж заспокоїлася — ні. Дух, що прийшов служити, назавжди залишиться вірним, поки некромант сам не упокоїть його або не вижене.

Ліара вирішила не виганяти перевертня. Він мав високу боєздатність. Набагато вищу, ніж будь-яка тварина, що ворушилася в її тіні. До того ж був балакучим і мав два обличчя. Призвавши його людиною, попросила допомогти з прибиранням. Поки сама без ентузіазму розставляла десяток книг по полицях і номерах, невтомний дух навів порядок у двох секціях. А потім приніс чай, який вкрав на мінус першому.

— Цей чай дає багато сили. Я відчув аромат, як тільки пробрався в ельфійське кодло.

— Вони мої друзі.

— Тоді чому не кличуть переїхати? — Він підняв брови.

Ліара зітхнула й, вирішивши не вдаватися в довгі просторі пояснення, відправила його назад у тінь.

У бальному залі навпроти парти, що стояла в центрі, на відстані кількох десятків метрів розташувалися столи викладачів.

Їй видали екзаменаційний аркуш з історією й запустили пісочний годинник над головою. Через одиницю з половиною часу Ліара віддала папір. І їй дали ще один аркуш. Цього разу порожній. Професор Пінгль поправив на носі окуляри:

— Студентко Ліаро, ви пам'ятаєте властивості кореня солодки?

О… Зіллярство. Цього іспиту вона боялася найбільше. Навіть більше, ніж зоомагії.

— Солодка… — Протягнула Ліара. Так, вона вчила це. — Знімає спазми й болі… — Невпевнено почала, але помітила за окулярами професора схвальну зацікавленість у її відповіді. — Очищає від жару й нейтралізує отрути нижчих рівнів…

— Добре, ще. — Він болів за неї. Щиро переживав і хотів допомогти.

Ліара облизнула пересохлі губи:

— Зупиняє кашель. І гармонізує дію інших інгредієнтів.

Професор Пінгль зітхнув з полегшенням.

— Тепер напишіть рецепт зілля першого рівня, у складі якого є корінь солодки. — Роздався голос директорки Рангди.

Ліара подивилася на вираз її обличчя. Нічого. Жодних емоцій. Спокійна зібраність вчительки на важливому для студента іспиті.

Стиснувши губи, Ліара взяла олівець і написала рецепт, який її змусив визубрити Еліас. Вже через мить показала. Викладачі притягнули до себе аркуш паперу й, глянувши, зааплодували.

— Відмінна пам'ять. — Прокоментував Бог Ліам. — А тепер до практики.