Глава 67

Пагін лусоїда небезпечно хитався в її руці, поки Ліара бігла нагору.

— Тримайся! — Попросила вона. Глибоко в серці, знаючи, що в неї немає часу зараз піклуватися про саджанець, і його все одно доведеться десь залишити.

— Уже третій потік почав танцювати. — Еліас остиг і майже прийняв рішення залишитися за лаштунками. Там стрімко пустіло. Молодші академічні класи вже виконали свої танці, залишалися лише старші.

Пара Еліаса й Ліари була записана четвертою. Мейсі й Дерека — шостою. Георгина й Сіерри — восьмою.

— Можемо помінятися. — Швидко запропонувала Мейсі, дивлячись на те, як пара номер два вже увійшла в бальний зал.

— І я можу. — Підтвердив Георгин. Але принц залишався байдужим, лише знову прошепотів щось про безвідповідальну боягузливу зайчиху.

Ліара активувала карту й легко знайшла бальний зал. Вона влетіла в коридор, де залишалися студенти, що ще не розпочинали танці, й різко загальмувала.

Мокра, брудна, з зіпсованим макіяжем і сукнею, схожою на клаптик ганчірки. Вона тримала в руках пагін лусоїда злагосливого.

Обличчя Еліаса осунулося.

— Чим вона займалася..? — Він витягнув руку вгору, і персні з прозорими дорогоцінними каменями блиснули в напів темряві коридору.

Ліара помітила їх і підбігла.

— Що з тобою трапилося?! — У жаху запитала Мейсі.

— Випробування від Берегині Дому. — Процідила вона.

— А це що? — З подивом запитав Дерек, підставляючи долоні, щоб Ліара віддала йому саджанець.

— Лусьойд злагосливий. — Звужено подивившись, відповів за неї Еліас. — Ти що, викопувала пагін?!

Ліара з роздратуванням глянула на нього:

— Я ж щойно сказала, що проходила випробування від Берегині Дому. Насіннячко було частиною мого уроку! Робити мені більше нічого, як ходити в теплиці. — Фуркнула вона.

— Не вірю. — Еліас схрестив руки на грудях. — Берегиня Дому — екстравагантна рослина, але щоб влаштувати випробування в день балу, вона мусить з'їхати з глузду.

— Значить, вона з'їхала з глузду. — Прошипіла Ліара.

— Припиніть. — Георгин поклав руку на плече принца. — Нехай Мейсі допоможе їй привести себе до ладу. Про інше говоритимете потім.

Без сумніву, вірність дворецького була відданою. Навіть якщо Ліара мала рацію — він стане на бік Еліаса.

Поки Мейсі в жаху: з широко розплющеними очима й важким подихом, наважувалася, що саме зробити. Дерек відвів принца від дівчат якомога далі й ледь чутно бубонів:

— Ти грубо поводишся. Ти погрожував Сіеррі, — він поправив комір сніжно-білої сорочки Еліаса. — Ти не повірив Ліарі. Щоб вона там не робила, прийшла й слава святому Ліаму. — Тепер розгладив уявні складки на білому піджаку з золотими еполетами з щільного мережива.

Еліас перехопив його праву руку й міцно стиснув кисть:

— Я хвилююся через танці.

— Вже не перший рік.

Він зітхнув і розтиснув пальці, відпускаючи руку Дерека:

— Чекаю не дочекаюся, коли зможу танцювати з тим, з ким хочу.

Мейсі чаклувала, водячи руками біля обличчя Ліари. Вона хвилювалася й нервувала. Її руки тремтіли, а з очей мало не крапали сльози:

— Зачіски немає. Плаття катастрофічно зіпсоване: ліана відірвалася, кілька каменів взагалі втрачені. Обличчя… — Не стала договорювати.

— Зроби що зможеш, і хай буде, що буде. — Втомлено махнула рукою Ліара. Вона справді була засмучена через свій вигляд, але не могла подати виду.
Через кілька митей до них підійшов Георгин. І з жалістю подивився на Ліару:

— Я можу накласти тимчасові ельфійські чари краси. Але лише на час танцю. Потім магія розвіється.

Вона подивилася на нього, потім на Мейсі:

— А ти не можеш? — Звернулася до подруги.

— Ні. У дрібного народця є домінуюча внутрішня магія, яка передається генами. Їй ніхто не вчить, лише в родині показують. Вона або пробуджується, або ні. Через мою змішану кров я не маю генетичної магії. У тата — це бойова ангельська магія атаки. У мами — ельфійська магія захисту. У результаті, поки мама носила мене, гени посварилися, і я залишилася без дару.

— Як сваряться гени? — Замахала віями Ліара.

— Дуже бурхливо. Із загрозою невиношування. — Тихо відгукнулася вона. — Дуже важко носити під серцем змішане дитя. Це загрожує життю жінки.

Ліара високо підняла праву брову:

— Мама ризикувала заради тебе й заради любові з твоїм татом. Не слід сваритися на те, що тобі не дісталося магії. Я своїх предків взагалі не знаю. Лише лусьойда бачила під впливом зілля. Тепер думаю, що я культивована рослина.

Георгин захіхікав:

— Приємно познайомитися, лусоїде злагосливий. Мене звуть Георгин.

Ліара закотила очі. Усі піджартовування повернулися їй подвійно.

— Просто наклади чари, — тихо попросила вона. — Якщо кілька митей я буду краща, ніж зазвичай, ніхто не помітить.

Він згідно кивнув і підняв руки. Його губи беззвучно ворушилися, поки Ліару огортало ніжно блідо-зелена й сяюча хмара.

Її губи стали повними, щоки круглими й м'якими, вкритими природним рум'янцем. Волосся зібралося в елегантну зачіску, яку тримала шпилька, подарунок Мейсі. Плаття повернулося до попереднього вигляду, тільки два втрачені камені штучно блищали й видавали, що насправді — це ілюзія, і їх там немає.

— Моя родова магія — краса. Якщо часто користуватися, то дійсно можна змінитися. Але ельфи не зловживають. У нас чарівний народ, тому такий родовой дар вважається марним.

— А які дари у вас у пошані? — Щиро зацікавилася Ліара.

— Цілительські. Але вони передаються лише родом королівської крові. Принц Еліас народився без такого дару, і всі були засмучені. У всякому разі, в юності він здобув дар життя на додаток до дару землі й води. Це зробило його найсильнішим королівським чарівником за останні покоління. Але, звичайно, ніхто не допустить його лікувати хворих після коронації. От і радіє тут кожному, хто заглядає до цілительського крила.