Глава 59

Увечері їх удостоїли дзвінком з мінус першого. У Дерека був золотий портрет бога Ліама. І коли він оглушливо заговорив голосом Георгина — Ліара здригнулася — вона вперше побачила дзвінок зі сторони приймаючої сторони. Портрет широко розкривав рота, блимав очима. Хоча б волосся не випадало — вже було добре.

— Мій пан запрошує вас зараз же на чай. Негайно. — Голосно сказав Георгин, а потім ледь розбірливим тоном: пошепки та прикриваючи рот долонею, додав. — Ми хочемо просити вибачення.

— Святий Ліам… — Коли дзвінок закінчився, здивовано промовив Дерек. — Вони хочуть вибачитися. Трапилося щось серйозне? — Він подивився на Мейсі й Ліару сумним поглядом.

— Потрібно перевірити. — Подруга Ліари перша схопилася з ліжка й зібралася вийти.

До того вони розслаблено валялися на ліжках: дівчата розглядали темно-зелені танцювальні туфлі, більш схожі на м'які черевички з маленьким каблуком — ще подарунок Еліаса до танців, намагаючись зрозуміти його загадкові слова, але так нічого й не виявили.

А Дерек сидів на своєму ліжку, склавши ноги та низько нахилившись над аркушем паперу, щось малював.

Але після дзвінка вони стали наче натягнуті струни й тут же кинули всі свої заняття.

Ледве дихаючи, вони ввалилися в кімнату на мінус першому й відразу впали в крісла.

Георгин виглядав пригнічено. Еліас засмучено. І ніхто з них п'ятеро не був щасливий.

— Мені шкода, що я тиснув на тебе в тренувальному залі. — Видавив принц. — Я абсолютно забув, що ти новенька. Запросив із міркувань власної безпеки, але не врахував, що ти не знаєш рухів. Також я навіть не здогадувався, що ти погано сприймаєш музику. У людей це часто. Дерек теж був таким, але я зміг зробити з нього гарного танцюриста за шість років.

— Шість років?! — Не витримала одкровень Ліара.

Еліас кивнув:

— Саме так. Але у нас інша ситуація. І є всього півтора дня. Там, у залі, я мав продемонструвати, що маю владу над своїми рішеннями… І знову був грубим…

— І зарозумілим. — Додала Мейсі.

Еліас навіть не глянув на сестру.

— І всі ці дівчата. Вони зібралися там, довідавшись, коли я буду тренувати кроки. Кожного року. Кожного року! Я думаю, що покину академію Арквелл майбутньої весни. Не перейду на наступні роки вищої академії.

— Еліасе..!

Принц обернувся й зі смутком подивився на Дерека:

— Втім… Я ще не твердий у своєму рішенні. — Швидко виправився він.

— Ти маєш здобути повну освіту! — В один голос заговорили з ним Мейсі й Дерек. — Не личить королю мати мізерний диплом. Як ти будеш керувати народом?!

Ліара з подивом переводила погляд зі своїх сусідів-друзів на принца.

— До того ж ти змусиш Георгина залишитися недоучкою!

За їхніми червоними та роздратованими обличчями Ліара зрозуміла, що розмова відбувається вже не вперше. І щоразу вони говорили один з одним тими самими словами.

— Пощастило, що ви все ще можете домовитися, — з часткою іронії проговорила вона й знову прикувала їхні погляди до себе. Ліара зніяковіло відкашлялася, — продовжуйте.

— Ця розмова не має до тебе жодного стосунку. — Тут же відрізав Еліас. — Я перепросив. Тепер твоя черга.

— Моя? — Ліара високо підняла брови. — За що я маю вибачатися? За те, що вперше почула музику й не змогла повторити за тобою? Чи за те, що з тебе поганий учитель, раз я за половину одиниці часу не навчилася взагалі нічому? Чи за те, що на навчання Дерека в тебе пішло шість років, а для мене немає такої розкоші? Чи взагалі за свою появу в академії Арквелл? — Ліара фиркнула й відкинула волосся з обличчя, відкриваючи вуха. — Щоб ти знав, мене сюди притягнув бог Ліам. Я не бажала тут опинитися!

— Що..? — Тихо запитала Мейсі.

Ліара раніше не називала імен так гучно. І те, що вона говорила про проблеми з богом, здавалося легким божевіллям. Але тепер усі раптом посерйознішали.

— Має бути вагома причина, щоб сам бог привів тебе сюди. — Насупився Еліас. — У тебе точно не проявився новий дар після спогадів про лусоїда злагосливого?

— Ні. — Вона вчепилася в ручки м'якого білого крісла й похитала головою. — Жодних симптомів.

Еліас стиснув губи й задумливо подивився крізь неї:

— Дивно все. Втім, найбільше мене дивує нездатність вивчити два рухи. Коли в танці їх двадцять чотири. Будемо тренуватися з шостої тридцяти до двадцяти трьох тридцяти. Танці до упаду. — Сухо завершив він і магією повітря підтягнув до себе чашку.

Дерек і Мейсі, які до того встигли зробити лише по ковтку — відразу ж захлинулись та почали кашляти.

І тільки Георгин загадково посміхався, похитуючись наче ледь розквітла квітка. Якщо пан буде зайнятий з ранку до ночі, то не буде навантажувати його додатковими завданнями. Півтора дня тільки для навчання — майже вихідні.