Глава 58

Раптом повітря значно похололо. Навіть спиною Ліари пробігли підозрілі льодяні мурашки. Але вона не оберталася. Взяла Мейсі за край сукні й, тягнучи за собою подругу, зробила кілька нерішучих кроків уперед.

У спину їй дихала сама смерть.

Сіерра, яка ледь не за шкірку тримала Георгина. Ліріель та ще кілька русалок з партнерами.

— М… — Видав із себе Еліас. — Я готував одне небезпечне зілля. — Він зробив крок до Ліари. — І просив її спробувати. Як благородний жест — запросив на бал. Це ж ввічливість? — Він питав, а не стверджував, і різко поклав тильну сторону руки Ліарі на чоло. — Жодних симптомів? Жар, холод, новий дар, видіння чи кошмари?

Вона ледве встигала розуміти, що він говорить.

— Швидше останнє… — Пробурмотіла вона, підіграючи принцу.

— Тоді швидше, почнімо розучувати партію, і заодно я вислухаю скарги. — Він клацнув пальцями, і з кристала пам'яті, що стирчав із розкритого дзьоба кам'яного птаха, дійсно розлилася м'яка лірична музика, що змушувала кружляти.

Намагаючись уникнути незручності, вони відійшли в найдальшій кут тренувального залу й сховалися в сонячних променях біля вікна.

— То в тебе з'явилися видіння? А новий дар не відкрився? — Вперше Ліара бачила Еліаса таким зацікавленим щодо неї. Здавалося, він не холодний лише до Дерека. Але якщо там була щирість, то тут — цікавість від ефекту генетичного зілля, яким він її напоїв.

— Ні. — Вона похитала головою. — Нічого нового не відчуваю.

— Шкода.

— Я не піддослідна! — Трохи голосніше, ніж слід, сказала Ліара.

І без того нервові русалки знову прикупили палкі погляди на їхній парі.

— Я зроблю з твоєї шевелюри перуку й підношу тритону-старійшині. Він давно лисіє. — Крізь зуби процідила Сіерра Георгину, і ельф здригнувся в її руках. — Танцюй! — Наказала вона, щоб той не видав свій стан принцу.

Еліас робив уже третю марну спробу навчити Ліару рухатися в ритмі музики.

— Ти чуєш цю ударну ноту? — Із погано прихованим роздратуванням запитав він. — На раз ногу вправо!

Ліара покірно виконала це на раз із половиною. Невелика затримка. І він знову повернув її у вихідне положення. Еліас стояв за її спиною, вони схрестили руки перед талією Ліари. І все, що їй потрібно було зробити — красивий поворот з обіймів, що розкривались як пелюстка квітки.

Але Ліара ніколи раніше не танцювала такі складні танці. Її рівень досягав піку на якихось самостійних незграбних рухах під веселу пісню.

— У тебе два праві вуха?! — Вибухнув Еліас. — І навіть ними погано чуєш?!

— Що трапилося? — До них поспішали Дерек і Мейсі, які тренувалися в іншому кінці залу. — Чому ти знову вийшов із себе? — Звернувся він до Еліаса.

— Ліаро! Точніше я… Я зробила величезну помилку, запросивши її в пару!

— Я можу танцювати з тобою! — Сіерра кинула Георгина й уже стояла біля них.

— Або я. — Тиха й непомітна Ліріель і ще парочка водоплавних сестер теж підійшли ближче. Ліріель опустила вниз очі, почервоніла й замахала віями — дар Божий, а не дівчина.

Але навіть її Еліас окинув зарозумілим холодним поглядом:

— Тепер мені цікаво навчити туговуху… Погано розуміючу…

— Елі! — Дерек прикрикнув на нього. — …ас. Еліас. — Виправився він.

— Ліару! Ліару! — Швидко закінчив принц. — Іди сюди, я хочу показати на прикладі. Може, так буде ясніше. — Він жестом поманив до себе Дерека. — І розійдіться всі! Дихати нема чим, — відтягнув вказівним пальцем край пишного коміра з об'ємним білим бантом.

Дерек став позаду нього, і тепер їхні руки схрещувалися перед талією принца. Мейсі клацнула пальцями. З кристала пам'яті пролилася музика. Вона витекла сонячним м'яким світлом, і Еліас зробив крок праворуч, випурхнувши з обіймів наче райський птах.

— Красиво… — Зітхнула Ліара, беручи під руку Мейсі. — Може, їм самим танцювати?

Подруга захіхікала, стискаючи кулак і підносячи близько до свого рота, щоб ніхто не помітив іронії в їхній дівочій розмові.

Еліас і Дерек пурхали.

Усі завмерли й не могли відірвати поглядів від їхніх витончених, вивірених рухів. Плавні кроки, м'які руки, летючі рукави.

Світлошкірий тендітний Еліас з блакитними очима й засмаглий кремезний Дерек з очима кольору тягучого топленого шоколаду.

Вони станцювали повний танець. Від початку й до кінця. Кілька хвилин у сонячних променях лише між ними двома. І неважливо, скільки глядачів оточило їхню маленьку сцену. Занурившись у мелодію — вони залишилися наодинці. І це було красиво.

Коли музика закінчилася, вони зробили поклони.

Всі аплодували. Всі, окрім Ліари, чий настрій був жахливим:

— Це все я маю станцювати?! Через день?!

— Так. — Коротко відповів за всіх Георгин. — Це танець, який ми танцюємо як вітальний на кожен академічний бал. Їх десятки на рік, тому ми знаємо їх напам'ять. Потрібно лише освіжати в пам'яті. Ніхто не очікував, що з'явиться новачок.

Ліара поблідла. Ганьба й в'язниця були на схожому рівні в її свідомості.

— Може, я можу посидіти десь у кутку на балу й поїсти закуски? Закуски взагалі будуть?

Еліас, який продовжував триматися за руку з Дереком після танцю, різко вирвався й підійшов до Ліари, обдаючи її холодною й зарозумілою аурою:

— Я попрошу директрису на два дні звільнити тебе від занять і не включати їх як час навчальної програми. Не можу дозволити собі змінити партнерку. Але й вийти з боягузливою зайчихою, у якої два праві вуха, буде принизливо для моєї репутації. У такому разі мені просто доведеться навчити тебе. Чого б тобі це не коштувало! — Спочатку він підвищував тон. Але потім різко став тихим і нахилився, щоб прошепотіти на вухо Ліарі. — Зрештою, у коробці не просто туфлі в подарунок. — І швидко вийшов, гучно грюкнувши дверима.

У залі повисла пауза.

Щоб врятувати атмосферу, Дерек ляснув у долоні:

— Продовжуємо тренування!