Глава 44

У кабінеті зцілення була метушня. У світлі десятка танцюючих вогників, що не давали повного освітлення, метушився Еліас. Прямо над ним схилився Дерек і щось дзижчав йому на вухо.

Перед ними на лікарняному ліжку сидів студент, що стікав кров'ю й стогнав від болю. Він притискав руку до свого простромленого наскрізь плеча.

— Я не міг зв'язатися з головним цілителем! — Звідкись лунав писк.

Мейсі навшпиньках прокралася ближче до хлопців і різко викинувши руку, схопила щось своїм потоком повітря. Писк припинився.

— Дерево-цілитель, — втомленим голосом промовив Дерек, повертаючи голову. — Вас ніхто не звинувачує...

Він побачив тихо стоїть позаду нього Мейсі й Ліару й зробив великі очі.

Дівчата прокашлялися:

— Привіт.

Еліас кинув на них погляд через плече й знову втупився у свого пацієнта:

— Рана глибока. Пошкоджені м'язи й зв'язки, на щастя, не залучена кістка. Пара тижнів — і будеш як новенький.

— Пара тижнів?! — Закричав хворий, мало не хапаючись за волосся Еліаса здоровою рукою. — Я маю бути на балу через три дні! Я обіцяв танцювати!

— Не треба було створювати агресивний екземпляр магічного захисника. — Флегматично відповів принц, увернувшись від агресивного пацієнта.

Дерек викинув уперед руки, і вогняне кільце рвонуло до студента. Той заверещав від страху, але його зап'ястя просто скувало важкими металевими наручниками за спиною.

— Не треба звинувачувати у своїх проблемах цілителя! — Гримнув Дерек.

Ліара й Мейсі переглянулися, помічаючи один в одного обличчя, витягнуті від подиву.

— Ось так і посидиш. — Еліас нарешті наніс якусь мазь, і в хлопця зупинилася кров, що стікала з рани в плечі по торсу й капала на його ноги й постільну білизну ліжка в цілительському кабінеті. Потім він став шепотіти якісь заклинання, і тон шкіри студента вирівнявся — він перестав бути блідим. І на завершення Еліас швидко обмотав усе бинтом.

Мейсі підтягла до себе ближче пискалку й, приклавши палець до губ, показала Ліарі те, що схопила: крихітний шматочок дерева, більш схожий на тріску. У нього було прямокутне витягнуте тіло з деревної кори, дві тонкі ручки й ніжки.

Ось це створіння виглядало кумедно, й, прикривши рота, Ліара захихикала.

— Дерево-цілитель, — звернулася до нього Мейсі, і воно всім своїм корпусом відхилилося назад, щоб подивитися дерев'яними сумними оченятами. — Я за маззю для ельфійських вух прийшла.

— Добре. Добре. — Високим писклявим голосом погодився він. — Тільки поставте мене на тумбочку. Вже не той вік, щоб стрибати. — Бурчав він, але звучав дуже тонко, що Ліарі навіть хотілося відсунутися якомога далі.

Мейсі бережно перенесла його потоками повітря на тумбочку й перестала чаклувати.

— Це молодший медичний асистент. Може видавати ліки й засоби, а також працює як тривожний дзвінок. Якщо щось серйозне, шукатиме цілителя чи середнього асистента. Мабуть, цілителя зараз немає. Втім, його часто не буває. — Вона поморщилася.

Дерек клацнув пальцями, і наручники обсипалися попелом на підлогу. Студент устав з перекривленим виразом обличчя й кинув злобний погляд на своїх рятівників:

— Дякую. — Процідив він. — Може, якби ви працювали краще, я вже завтра зміг би повернутися до танців.

— Будь ласка. І не забудь попросити Бога Ліама знищити твій твір, поки він не проткнув тобі серце. — Закотив очі Еліас.

Дерек криво посміхнувся й провів поглядом схвильованого, як ранкового півня, студента до дверей.

Еліас випустив магію води, і стояли вдалині швабри стали танцювати й наводити порядок.

— Говорячи про танці, — простягнув він, повернувшись обличчям до дівчат. — Усі вже мають свої сукні?

Ліара кивнула, а Мейсі похитала головою:

— Не братиму нову. Тогорічна підійде.

Еліас знизав плечима:

— Я можу запитати в мами...

— Ні! — Різко відмовила вона.

— У будь-якому разі, — тепер Еліас дивився тільки на Ліару. — Нам потрібно репетирувати танець. Приходь завтра до бальної зали в сукні. Ти не повинна плутатися в ногах.

Залишивши Ліару вражену новиною, Еліас повернувся до прибирання закривавленого постільного. 

А Дерек склав руки на грудях і запитав у дівчат:

— А навіщо ви взагалі сюди прийшли?