Глава 23

Мейсі й Дерек напружено переглянулися. Їхні брови зійшлися до перенісся, і вони щось люто обдумували, поки Ліара переводила погляд з одного на іншого.

— Навіщо тобі? Це заборонена магія, хіба тобі не говорили? — Дерек схилив голову й примружившись, подивився на неї.

— Не тисни так на Ліару! — Вимагала Мейсі, стиснувши руку в кулачок і постукуючи по ліжку.

Сусідка вперше сильно розлютилася на Дерека. Такою розпаленою Ліара бачила її вперше. Червона вся: щоки набули кольору свіжих помідорів; і навіть кінчики вух тремтіли. Навіть себе перед братом-принцем так не відстоювала.

Дерек стиснув губи й ткнув пальцем у бік порожнього ліжка на чорній половині гуртожитку:

— У нас тут жив сусід. Його родина служить проклятій Рангді. І хлопець вирішив вислужитися. Провів якийсь ритуал, увесь як камінь став, тільки очима водив ліворуч-праворуч.

— Це правда, Ліаро. Ми так злякалися за нього. Коли прийшли, він лежав на підлозі. Скрізь чорні стоплені свічки, кров, якісь малюнки. Усі руки в нього були в сажі. А запах тут... стояв гірший, ніж на уроках неживої магії. — Швидко залопотіла Мейсі. — Так страшно було! Ми відправили його в цілительське крило. А потім його навіть перевели до лікарні святого Ліама при імператорському дворі. У нього була магія металу, рідкісний дар. Але не врятували... — Вона схлипнула.

— Кажуть, досі так і лежить. Батьки вже відчаялися, навіть не відвідують. — По обличчю Дерека пробігла судома, й жилка на його лобі набрякла. — Це небезпечна магія. Ми бачили наслідки.

У серці Ліари історія не викликала жодних вражень. Спогади про квартал жебраків біля центрального ринку Арквелла все ще були живі в її голові. Біль, страждання, сморід. Хлопець, що невдало пограє із магією, безумовно не міг виглядати гірше, ніж дівчина без половини ноги й носа — згнила зсередини.

Вона зітхнула й знову запустила руку в волосся, розчісуючи його з чола на потилицю. Це не те, чим вона збиралася ділитися з сусідами по житлу, але якщо вони хотіли знати правду — вона вирішила сказати:

— Я збираюся переїхати на мінус перший.

У кімнаті повисла тиша. Дерек пішов на свою половину ліжка. Схопивши подушку, він притиснув її до свого обличчя й почав невиразно кричати лайки. Щось про доньку троля Ліара, звісно, почула.

Мейсі просто відвернулася й втупилася в стіну.

— Ми тобі так не подобаємося? — Похмуро запитала вона, так і не зважившись глянути на Ліару.

— Мені не подобається по десять разів на день спускатися й підійматися на мінус шостий. Я думала, що зможу добути близько сотні золотих. Але ціна виявилася вищою, ніж усе, що я могла припустити. Це взагалі вище за все! — Обурено вигукнула вона. — Це непристойна ціна!

Ліара ледь встигла зупинитися, щоб не випалити, що думала про пограбування принца ельфів. Зрештою, її сусіди були б на його стороні.

Дерек повернувся до неї обличчям і картинно прикусив краєчок подушки. Майже не розтискаючи зубів, він запитав:

— А ти не хочеш просто влаштуватися на підробіток?

Ліара нахмурилася:

— А що..? Так можна?

Мейсі, яка почула щире здивування в голосі Ліари, відтала й нарешті повернула голову, щоб подивитися на неї:

— Можна. Звісно, молодшим курсам це не дозволяють. Але ми вже дорослі. Усі розуміють, що потрібні гроші. Оплата за проживання тут не дешева, і ніхто не хоче жити на мінус шостому: далеко, сиро, холодно. І якби Еліас не притягнув господиню дому, то ми змогли б оплачувати собі хоч мінус четвертий! — Обурено вигукнула вона, знову згадуючи про брата.

— Еліас не знав, як обернеться ситуація... — Мляво спробував захистити принца Дерек, але Мейсі кинула на нього нищівний погляд і цмокнула язиком.

— Аргументи не приймаються. Я не буду вигорати його дурні вчинки.

— Я так і подумав.

Вони ще кілька разів обмінялися уїдливими зауваженнями на адресу один одного, поки Ліара не зупинила їх, поставивши питання:

— То де можна знайти підробіток?