Ліара повернулася в кімнату слідом за Мейсі. Сусідка-напівкровка встигла ляснути дверима й упасти обличчям униз на ліжко.
Ліарі здалося, що вона плаче. Але це був самообман.
Мейсі просто лежала на ліжку, й ані сльозини не було в її очах. Вона повернулася на спину й втупилася в стелю, почувши тихі, майже нечутні кроки Ліари.
— Хочеш бути королевою? — Присідаючи поруч, вона погладила Мейсі по руці.
— Пес Рангди! — Несподівано голосно вилаялася Мейсі. — Не хочу! Але ти б бачила, як убого ми живемо. Ельфи запросили мене до їхнього королівського замку. І я бачила кімнату Еліаса та його молодшого брата. Моя матір заслуговує жити не гірше. Ось і все. Нехай надіне хоч три корони. Я просто прагну справедливості... — Пошепки закінчила вона.
Ліара вказала пальцем на тарілку з тістечками:
— Він сказав, що це спроба загладити вину сина троля.
Мейсі з недовірою подивилася на Ліару, вигнувши ліву брову:
— Він назвав себе «сином троля»?
— Дерек навіть запропонував записати це на кристал пам'яті. — Твердо сказала Ліара під тихе хихикання Мейсі.
Сусідка сіла й махнула рукою, потоком повітря притягуючи до них тарілку:
— Еліас не поганий. На нього занадто сильно тисне дядько. — Зітхнувши, пояснила Мейсі.
Вона взяла красиве кремове тістечко й першим ділом простягнула його Ліарі, мовчазно пропонуючи відкусити шматочок. Та й не відмовлялася — це тістечко вабило її ще з моменту відвідин покоїв принца.
— Як усередині Імперії... може опинитися окреме королівство? — Набиваючи повний рот солодощів, запитала Ліара.
— Дуже просто. — Злизуючи карамельну верхівку, почала пояснювати Мейсі. — Імперія — це завжди стежка насильства. Боязкі люди дуже боялися магів. Боязкі маги дуже боялися людей. У результаті ті, хто був хитрішим і менш боязким, уклали союз між собою. Але це не допомогло їм позбутися страхів. І вони вирішили захопити весь магічний народець поблизу. Але це моя версія з того, що розповідали на уроках історії. У тебе в скороченому курсі теж буде повернення до джерел світобудови.
Ліара кивнула. Вона зрозуміла, про що говорить Мейсі, але не захоплювалася історією. Тому віднеслася байдуже.
А от інше питання дзижчало на її язиці ще з того моменту, як вона вперше втратила ключ від шостої другої кімнати. Потім усе якось завертілося, закрутилося, і вона про це забула. Але побувавши у хоромах принца Еліаса, вона знову зрозуміла, що бажає знати відповідь на це питання:
— Як переїхати на мінус перший?
Мейсі ледь не подавилася й закашлялася. Ліара дружньо поплескала її по спині — щиро не розуміючи такої реакції.
— Ти теж запала на мого двоюрідного брата?! — Обурено вигукнула Мейсі, коли витерла сльози, що виступили на очах через короткий напад задухи.
— Ні. — Тут же відскочила Ліара. — Клянуся словом святого Ліама — ні.
— Він ніколи не буде з жінкою не ельфійської крові. — Ще раз уточнила Мейсі. — Хоч ельфи й ворогують відкрито лише з янголами, але йому просто не дозволять... народити змішаних спадкоємців.
— Мені здається, його проблема трохи глибша... — Намагаючись не привертати багато уваги Мейсі до своєї фрази, пробурмотіла Ліара. — Я просто не хочу постійно тягнутися на мінус шостий.
Мейсі усміхнулася:
— Твої апетити швидко зростають. — Вона піднесла руку до обличчя Ліари й легким рухом прибрала рештки крему біля краєчка її губ. — Мені подобається.
Карі й блакитні очі. Їхні погляди схрестилися. І жодна з них не кліпнула протягом кількох секунд.
— Я знаю лише те, що це дуже дорого. За житло потрібно платити. Є гроші — є інші умови.
— Тобто будь-хто, хто може оплатити проживання на мінус першому, може там жити? Тобто це не тільки поверх для принца?
Мейсі заперечно похитала головою:
— Звісно, ні. В академії Арквелл усе справедливо. Якщо принц не платоспроможний — буде жити на мінус шостому.
— Так само як і жебрачка, якщо збере достатньо грошей, може опинитися на мінус першому? — В очах Ліари загорівся вогник азарту. — В кого я можу запитати про вартість?
— У липики драконовидної. — Зітхнула Мейсі, впевнена в тому, що в Ліари нічого не вийде.
— Це хто?
— Берегиня Дому. — Відчиняючи двері в кімнату, відповів їй Дерек.
Відредаговано: 29.12.2025