Глава 16

Мейсі фиркнула:

— Наші народи ворогують. А коли мої батьки закохалися, жоден із народів не дав благословення. У результаті їх вигнали з обох кланів. До того ж моїй мамі відрізали кінчики вух, видаливши природну ельфійську форму. Це було покарання за те, що вона змішалася з янголом.

— Вони ще живі? — З гіркотою в голосі запитала Ліара, м'яко дивлячись на Мейсі й поступово розуміючи, чому вона так не хоче відвідувати принца Еліаса.

— Звісно, живі. Але живуть як прості люди, позбавлені магії. Це жахливо. Моя мама має королівську кров! І батько теж у клані янголів займав не останнє місце. І що? Вони ледь вижили!

— Дорога двоюрідна сестро. — Георгин відчинив двері, і першими їх зустріли слова принца Еліаса. — Клан ельфів завжди готовий прийняти тебе додому.

— А мою матір?! — Мейсі підняла брови.

— Ти знаєш правила. — Еліас зробив вітальний жест, запрошуючи дівчат зайти всередину. — Твоя мати зрадниця.

— Хто б говорив. — Процідила Мейсі, стріляючи очима в бік високого білого крісла, в якому виднілася зовсім невідповідна, обставинам, що склались, голова з чорним коротким волоссям.

Еліас ледь помітно почервонів, але нічого їй не відповів.

— Георгине, — проводжаючи дівчат сісти за низький чайний столик, біля якого стояли м'які красиві й також сніжно-білі дивани, Еліас наказав принести чай.

Утомившись почуватися меблями, Ліара запитала:

— Георгин твій слуга чи теж студент академії?

— І те, й інше. — Спокійно відповів Еліас, сідаючи в крісло навпроти крісла, в якому розвалився Дерек. — Звісно, в першу чергу він теж тут вчиться, але обличчя королівської крові зобов'язане супроводжувати особистий підданий. Дуже зручно, коли твій друг одного з тобою віку й має відповідні навички, щоб служити.

Георгин повернувся, помахуючи пальцем і утримуючи в потоках повітря тацю з тонкої витонченої кераміки, розписаної рожевими трояндами. На ньому стояло п'ять чашок на блюдцях і чайник. Усі однакового забарвлення.

— Чай із німсажу цілющого, жовтої травіки та ягід джиголю.

Ліара нічого не зрозуміла з того, що сказав Георгин. У неї навіть виникло відчуття, що він говорить незнайомою їй мовою.

Ще більше вона не розуміла, що існують окремі кланові королівства. Адже в Імперії... є імператор.

— Дякую, Георгине.

— Я ви познайомилися з Дереком? — Замість корисних питань Ліара раптом спитала про те, що можна було назвати плітками. Але їй подобалося вивчати людей. Так вона ніколи не помилялася, в кого можна красти. Хоч тут їй це було ні до чого — звичка залишалася в її крові.

— В академії. — Відповів Дерек. — Еліас дуже благородний і має хороші манери. Не відмовив біднякові в скрутну хвилину.

— Я просто не міг відмовити. Адже це ж я випадково пролив на твої підручники сік. Звісно, я повинен був віддати свої.

— Ясно... — Промимрила Ліара, простягаючи руку до блюдця з кремовим тістечком у карамелі. Вона раніше й не помітила десерт, але раз вже він був на столі, то вона з радістю з'їсть парочку кексів. А може, навіть усі.

— Що з твоїм волоссям? — Несподіване питання, звернене до неї, застало Ліару зненацька. Вона так і завмерла, не дотягнувшись до тістечок.

— Ну... Воно не дуже густе, і кінчики ламаються... — Вона спробувала пригладити їх рукою, але принц Еліас тепер звернув увагу на її нігті.

— Ти не отримуєш достатньо їжі?

— Я з мінус шостого. — Саркастично відповіла вона.

— Хочеш, я полікую твою зовнішність? — Раптом щедро запропонував Еліас.

Ліара насупилась й подивилася на Мейсі, потім на Дерека й Георгина. Ніхто не виглядав надто напруженим через його питання.

Георгин взагалі сказав за свого принца:

— Пан володіє унікальною силою. Він одночасно проявив себе володарем стихією води та землі. Це дарує йому унікальні якості цілителя.

— Але після коронації ніхто й ніколи не підпустить мене до справді хворих, тому поки я можу когось вилікувати — я це роблю. — Сказав Еліас.

— І навіть підробляє в цілительському крилі академії. — Гордо завершив за нього Дерек.

— Не те щоб унікальні стихії для ельфа. — Хмикнула Мейсі. — Я б більше здивувалася вогню. Але ти знайшов його ззовні. Брате. — Вона намагалася процідити свої слова, але в її голосі звучали біль і образа, а не бажання помститися.

— Вогонь — стихія, яка рідко піддається ельфам. До нього більше схильні гноми, рідкісні тролі, люди та янголи. Я більше здивований, що тобі не дістався дар стихії твого батька, сестро. Для королівської крові досить слабко володіти однією стихією. Можливо, вся справа у твоїй зіпсованій змішаній крові. Але ельфи приймуть тебе в клан. Ми милосердні й дозволяємо калікам залишатися в родині.

— Еліасе! — Дерек гримнув, гучним окликом змушуючи принца припинити.

Він надув губи й, ні на кого не дивлячись, узяв свою чашку чаю з блюдцем:

— Я закінчив.

Мейсі схопилася з дивана й схопила Ліару за зап'ястя:

— Підемо звідси. Нам тут не раді. Каліки та бруднулі. Ти про це думаєш, так, двоюрідний брате?

— Ти не можеш ставити принцу питання таким тоном. — Втрутився Георгин, встаючи зі свого крісла.

— Та що ти, Георгине? Я друга у престолі ельфійського королівства. Ми з братом майже рівні.

— Припини злитися, Мейсі. Твоя мати живе непогано. Її рани давно загоїлися. Вона сама хотіла бути з янголом. Тож немає нічого поганого в тому, як вона живе.

— Мій тато хороший янгол. Він був готовий піти зі свого клану й жити в королівстві ельфів. Він був готовий залишити пост генерала янгольської армії й стати простим зброярем для армії ельфів. Але ви його не прийняли. А мамі ще й обрізали вуха... — Прошепотіла вона.

Еліас ковтнув чаю, зітхнув, а тільки потім підвів очі й подивився на Мейсі:

— Мені шкода. Коли я буду королем, твоя мати буде повернена в клан.

— А батько?

— Нехай іде до свого клану.

Мейсі штовхнула ніжку низенького дивана й вибігла за двері розкішних апартаментів Еліаса.