Глава 4

— У мені нема магії. — Сухо відповіла Ліара.

— Хто тобі сказав?

— Була б — уже давно прокинулася б.

— Якщо в тебе нема магії, то як же ти збиралася відкривати замок голими руками?

Тихий клац. І двері відчинилися.

— Ось так. — Ліара вийняла руку з проміжку між прутів і показала крихітне й гостре виріб. Магічна відмичка завдовжки менше її мізинця. — Я оселилася в кузні й першим ділом вкрала це. — Вона зухвало усміхнулася, затиснувши кінчик язика між зубами.

І тут же вискочила за ґрати.

Не встигла Ліара й кроку зробити, як її підняли над землею.

Маг і пальцем не поворухнув:

— Є у тобі особлива сила. Нечиста рука, завжди готова красти. Нехай в академії з тебе цю дурню виб'ють, Ліаро.

Вона опустила очі додолу і безпорадно дригала ногами. Стеля поліційному відділку Арквелла не була надто високою, звісно ж, не вище за стелю в храмі Білого Бога, але Ліара злякалася!

Вона вперше була у повітрі. І вперше злякалася від незнання: краще діяти чи не діяти.

Ліара торкалася маківкою голови стелі. До підлоги було далеко.

Якби вона невдало впала, то могла б щось собі зламати.

А жебраки не звертаються за зціленням. Жебраки чекають смерті.

Людина в капюшоні, яка назвалася іменем святого Ліама, кілька митей дивилася на неї, перш ніж зникнути. Просто випарувалася з камери.

Ліара продовжувала висіти у повітрі до ранку. Вона не зімкнула очі ані на секунду.

Страх стиснув її серце, і воно всю ніч повільно билося маленьким гострим каменем, ранячи її зсередини.

А вже вранці, вона задрижала від крику сонного поліцая.

— Викликайте магів! Викликайте когось з адміністрації! Ув'язнена пробудилася! І тепер висить посеред відділку!

Металевою золотою фарбою на білих полотнах малювали обличчя божества — святого Ліама.

Маги помітили, що метал особливо посилює зв'язок — перший, хто відтворив зображення святого Ліама в золоті, раптом отримав послання. Тільки не від самого святого, а від друга, якого згадав у момент завершення роботи.

З того часу картина Бога в золоті стала артефактом, через який можна було поговорити один з одним.

Ліара не довіряла такому артефакту. Їй здавалося, що святий Ліам підслуховує всі розмови. А їй хотілося зберегти хоч трохи приватності. Тому вона не купувала навіть найбільш дешевенькі картинки, які часто з'являлися на міських ярмарках.

Але навіть поліцаї користувалися портретами білого божества, щоб повідомити про поточні справи.

Ще вночі сонний поліцай ні про що не турбувався, а тепер пальцем тиснув на намальований ніс святого і кричав у всю горлянку.

Через дві хвилини з нізвідки з'явилася парочка магів, які почали возитися з чарами, щоб зняти Ліару зі стелі.

— Святий Ліаме! А вона сильна! — Вигукнула магиня, яка напружено водила руками повітря, здійснюючи якісь невідомі, але сильно напружені маніпуляції. Це було видно по синій вені, яка здулася на її лобі.

— Потрібно повідомити в міністерство. — Сухо відповідав їй худий і високий маг, який носив окуляри з товстими лінзами. — Її слід стратити, поки вона не вступила в повну силу.

Ліара здригнулася.

Вона нічого не знала про світ магів. Особливо про їхні покарання.

Камера Чотирьох Пір Року раптом здалася їй лише крихітною легендою, якою лякали простий народ.

А насправді могло бути щось набагато, набагато масштабніше.

— Її немає за що судити так суворо. Справи простого люду, на кшталт дрібних злодійок, не стосуються великого світу магів. Вже краще нехай вчиться в академії.

— І все ж, суд має відбутися. — Наполягав худий.

— Достатньо буде досудового розгляду. — Лаконічно відповідала магиня.

Вони сперечалися ще кілька хвилин, поки Ліара з гуркотом не гепнулась на підлогу.

— Це не я створила закляття. — Жалібно простогнала вона, потираючи забиту ногу.