-41-

Спускаємося ми в цілковитій мовчанці. Тобіас вде попереду, підтримуючи мене за руку, я ж ступаю повільно та обережно, аби перед аудієнцією в перевертня не розбити собі чола. Це було б комічно, з'явитися перед один із королів побитою та з синцями. Хоча, можливо так вони будуть більш дружелюбними та із жалості захочуть допомогти. Бо мій план “Б”, хоч я його і маю, не дуже мені самій до вподоби. Та якщо доведеться…  

Я переводжу погляд зі спини Тобіаса на наші руки і переплетені пальці і тілом знову проходять дивні імпульси, а в думках звучить дивний голос. І він наче кличе мене, шепоче мені “почуй, зрозумій, відчуй…” 

Трясу головою, проганяючи марево та ілюзію у власних думках та йду далі. Коли повернемося додому,  попрошу Кірана, аби він провів обряд очищення. Бо у мене таке враження, що в мене біс вселився чи ще якась дичина, хоча  й не виключено, що той зрадник Бальтазар і Річард мене чимось опоїли. А деякі настоянки та зілля, якщо підкріплені магічними закляттями, мають довготривалу дію та не завжди приємні наслідки. Не говорячи вже про того мага яи відьму, котрі залізли мені в голову, аби вислідкувати нас. Той туман досі стоїть перед очима, як згадаю про це. І мороз по шкірі. 

— Радий вас бачити, друзі, — щойно ми спускаємося, до нас наближається Саван та по черзі вітається. Першим, звісно ж, він вітає Кірана, обіймаючи та цілуючи в обидві щоки. На обличчі обох розквітає щира усмішка. Потім Саван підходить до мене і намагається вклонитися згідно етикету та я хитаю головою і зупиняю його. Зараз, я ніяка не королева, а лише дівчина, котра шукає порятунку та підтримки. 

— Я щиро вдячна за вашу допомогу та підтримку, — кажу відразу, — І батько був би вдячний вам за вашу лояльність. Правда. 

Саван усміхається та киває головою. Потім вітається з іншими та запрошує нас до чарівних карет. Благо, в цьому світі вони не механічні і мене не лякатиме кожен зайвий звук. Як згадаю тих механічних драконів, сховатися хочеться. Хоча, політ у лапах справжнього дракона мене аж так не налякав. Можливо, тому що я розуміла, що таке дракон? Справжній дракон. 

— Я, Саван та Глорія поїдемо в одній кареті, а ви з Вільямом та Тобіасом в іншій, — каже мені Кіран, вказуючи на одну з карет. Вона така величезна, що могла б вмістити нас всіх разом, але чомусь прислали дві. Мабуть, для комфорту. 

— Я думала, що поїду з тобою, аби поговорити про справи і останнього дракона, якого ми не знайшли, чи знайшли, але ти чомусь мовчиш. 

Кіран зітхає, бачу на його обличчі тінь сумніву, він вагається, але зрештою промовляє:

— Останній дракон — це Естер. 

Здається я забуваю, як дихати, грудну клітину та горло неначе хтось стискає та душить мене. В очах з'являються сльози.

— Тільки не Естер… — шепочу, витираючи долонею очі. Мені не можна плакати. Не можна показувати слабкість на людях. 

— Що ти їй сказав? — поруч миттєво опиняється Вільям і мало не ричить на мага. 

— Лише правду. Вона все одно дізналася б. А так, буде мати час на те, аби звикнути з думкою.

Вільям таки ричить і з його рота вилітають дві вогняні кулі. Але маг миттєво їх зупиняє та перетворює на квіти, котрі падають до моїх ніг. 

— Віл, схаменися та заспокойся. Це було необхідно. Сам знаєш. 

Тобіас теж підходить і стає поруч. Уважно дивитися на мене, і беручи за руку, каже:

— Йдемо до карети. Треба вирушати, бо тут таки куревсько холодно і ще, я голодний. Решту, можемо обговорити по дорозі. Якщо бажаєш. 

Я киваю та розвертаючись, йду до карети номер два. Саван йде слідом та роздає нам одяг та шуби, аби ми не замерзли поки доїдемо. Звідси, до палацу першого короля аж дві години їзди. До друго — чотири, до третього — шість, а останній четвертий — той, кого звуть проклятим — аж за десять годин їзди від цієї межі. Тож, нам може бути важкувато, якщо перші три відмовлять. 

— Їдемо, бо ночі тут суворі, — каже Саван і ми всі займаємо свої місця. 

Опинившись в кареті, я вибираю місце осторонь і підклавши руку під голову, заплющую очі. Думати про те, що я втратила єдину подругу розриває моє серце.