-29-

Поки я наминаю смаколик і п'ю чай, який люб'язно зробила мені тітка Гвен, знову, Тобіас розглядає мене. Дивиться так, неначе розглядає картину в галереї і при цьому його очиська блищать. В темно-зелених вирах бурлить життя, а обідок знову світиться золотистим. Мить і в очах палає вогонь, його язики стрибають один через одного і неначе тягнуться до мене, ваблять до себе, шепочуть. 

Перед очима все пливе: кімната неначе перевертається догори дригом, обличчя Тобіаса зникає, як і все інше, що було переді мною і я бачу лише — туман. Знову той самий густий туман, котрий на запах нагадує молоко. Можливо, на смак він такий же? 

Простягаю руку, намагаючись торкнутися туману, але в моїй долоні він м'який, пухнастий, неначе пір’їнка, а вже в наступну секунду стає холодний, слизький і перетворюється на змію. Вона шипить, показує зуби і хоче мене вкусити. Від страху впадаю в ступор і не можу поворушитися, аби скинути змію з руки. І неначе зачарована дивлюся в її очі, відчуваючи, як моє тіло поступово обмякає. Хочу крикнути та ре можу, голос раптово пропав і страх ще сильніше зв'язує мене, неначе мотузкою хтось обмотав тіло. 

Я закриваю очі і падаю. Падаю в прірву. 

А вже в наступну мить, я відкриваю очі і повертаюся до реальності. Тільки тепер я не сижу на кріслі в кухні, а лежу на ліжку. На ліжку в кімнаті, яку мені віддала тітка Гвен. Впізнаю її по тому, яка тут білосніжна стеля з денеде помітними тріщинками. Опускаю погляд і бачу те саме вікно, зашторене фіранками, а на кріслі навпроти сидить Кіран. Його погляд стривожений, пальці ритмічно рухаються, вистукуючи щось зрозуміле лише йому по бильцю. 

— І давно у тебе ці видіння? — запитує маг, щойно наші погляди зустрічаються. 

Встаю повільно та сідаю на ліжку. В голові досі той туман, в думках твориться чортівня якась, а до горла підступає нудота. Ледь стримуюся, аби не забувати ліжко. Прикладаю руку до рота, роблю повільний вдих і тоді опускаю руки на коліна. 

— Я не впевнена, що то були видіння, радше… кошмар, — кажу невпевнено, розглядаючи власні руки. Вони чомусь тремтять і я не можу вгамувати цей тремор ніяк. Складається враження, що у мене жар, гарячка, або якась падачка. Чи ще якась холера, котру неможливо вилікувати. В нашому світі є чимало таких хвороб, котрі не просто вилікувати і від яких ти повільно помираєш. 

— Це видіння, я впевнений, — голос Кірана серйозний, як ніколи і це наштовхує на думку, що все погано. Дуже погано. 

— І що тепер? 

— Треба розшифрувати їх, — він дістає з кишені якусь бутилочку і простягає мені. 

— А як? Все що я бачу, переважно, це туман. Густий туман, — кажу, вставши з ліжка, — Вмі рази, я думала, що просто марила. Але тепер… я навіть не знаю, що і думати. І потім, звідки у мене можуть бути видіння?

Беру з рук мага бутилочку, кручу її в руках. Дивна на колір фіолетова речовина. Мабуть, якісь трави, настоянки його, або ж зілля. Кіран любить куховарити в своєму казанку. 

— Є кілька причин, аби видіння з'явилися: трагедія, стрес, переміщення в інший світ, і найгірший варіант з усіх можливих — це коли хтось намагається залізти тобі в голову. 

— Що? Це як? 

Моє серце пришвидшено б'ється, відчуваю його скажений ритм, що болем віддається в грудині. Вдихаю повільно і так само повільно видихаю. 

— Коли якась відьма чи маг хоче залізти комусь в голову, використовуючи свої сили, вона чи він можуть пройти легко, а можуть натрапити на блок. Тоді, те, що бачиш ти не видіння і не сон, а супротив твоєї свідомості. Вона бореться таким чином, аби виштовхнути чужака. 

Лишенько! Здуріти можна! 

— А якщо я побачила змію і вона намагалася вкусити мене? 

Відкриваю бутилочку та нюхаю рідину. Запах не надто приємний. 

— Випий, — каже Кіран, — Це допоможе тобі відновити сили. На запах і смак воно так собі, але дуже корисно. 

— То що там зі змією?

Кіран відводить погляд, продовжуючи стукати пальцями по бильцю і цей звук, здається, діє на мене дивним чином — заспокоює, розслабляє, вводить в транс і моя свідомість знову відключається…

****

Любі читачі, щиро вдячна вам за те, що читаєте. І з нетерпінням чекаю відгуків. Напишіть про свої враження. Як вам історія?Чи подобається Елеонор?