-24-

В голові цілковитий хаос, а перед очима знову той густий туман. Відчуваю запах польових квітів та пшениці, але нічого не бачу. Біла пелена, неначе простирадло, відділила світ від мене. Як я тут опинилася, якщо щойно була у помешканні дракона, а тепер сиджу посеред поля? 

Підіймаюся з колін та роблю кілька кроків, щоб зрозуміти, де саме опинилася, і як повернутися назад. Йду знову навмання, обережно ступаючи, та з кожним кроком моє серце б'ється швидше і швидше. Відчуваю, як тіло пронизують, неначе стріли, потоки енергії. Знову падаю на коліна, задихаючись. А далі лише темрява…

Прокидаюся раптово, неначе хтось смикнув за руку та витягнув мене з безодні. Відкриваю очі і бачу перед собою дракона, котрий все ще лежить на підлозі, а я тримаю його за руку. Різниця лише в тому, що тепер він притомний та дивиться на мене з-під лоба. Його зіниці розширені і з кожною секундою стають темнішими за найтемнішу ніч на всьому світі, а обідок сяє золотистим, поступово змінюючи колір на зелений. І лише тоді його зіниці повертаються до норми. 

Дракон мовчить, і я мовчу, рахуючи подумки удари власного серця. Ще такого ніколи не траплялося зі мною, аби хтось одним поглядом міг паралізувати не тільки мою здатність говорити, а й думати. Можливо, це все магія? Кожен дракон же магічна істота, неповторна та унікальна і може викликати не лише захват, а й бажання підкорятися. 

— Якщо ви вже закінчили пялитися один на одного, то може вирішимо проблему мого друга? — голос блондинчика вривається у свідомість і магічна мить руйнується. Забираю свою руку та встаю, запускаю її в сумку, шукаючи кристал. Варто вже закінчувати з цим драконом та поверталися назад. Можливо, Кіран та Вільям уже повернулися і лише мене не вистачає, аби наше перебування тут було завершено. 

— І як вона мені допоможе? — з сарказмом мовить дракон, встаючи з підлоги. Блондин підтримує його та дозволяє обіпертися на себе і веде його з собою до спальні. 

Я йду слідом, обдумуючи, як же одним махом вирубити блондинчика та дракона. З одним з них я би впоралася, а от з двома — то вже проблемка. 

— Не знаєю, — відповідає блондин, — Можливо, дасть тобі якийсь сироп, чи чим там лікують тварин. 

— Тварин? — обурюється чоловік, — Ти мені викликав ветеринара? Чесно?

Ми заходимо до покоїв дракона. Вони величезні. Вдвічі більші, ніж мої. То він все таки королівської крові чи якийсь генерал? Чи може міністр? 

— А що я мав робити, — бурчить блондин, допомагаючи йому сісти. Велетенський зелений хвіст переважує і він просто падає на ліжко, завалюючись на бік. От чесно, не розумію чого він не перетворився повністю? Невже відсутність магії у цьому світі блокує це? Чи все-таки він не гідний носити в собі дух дракона? 

— Ти дядькові дзвонив? Сказав, що я захворів і не буду на зібранні? — чоловік перевертається на інший бік, намагається всістися на ліжку та хвіст перешкоджає цьому. Він наче живе окремим життям і рухається відповідно окремо від тіла. Зі сторони це доволі комічно, але впевнена, що дуже незручно. І щоб не засміятися, я стримуюся, та прикушую кінчик язика. 

— Дзвонив… — з втомою в голосі відповідає блондин, — Він не в захваті. 

Погляд дракона знову загоряється золотистим, а на дні зіниць танцюють вогники. Він пихтить від обурення та розчарування. Мабуть, цей дядько важлива людина в житті дракона, що його аж так засмучує його реакція. 

— Я теж, але трясця, я таким не можу з'явитися в офісі. І жоден ветеринар цьому не зарадить, — каже він, вказуючи рукою на хвіст. 

— Ну, так, — погоджується блондин, — Можливо, його можна відрізати? — пропонує він, викликаючи у дракона мало не приступ. 

— Я тобі відріжу! — грізно промовляє, а мене розбирає сміх, бо уявляю блондина, котрий бігає з ножем в руках, аби відтяти нахабному дракону його прєлєсть. 

І поки обидвоє перемовляються, ігноруючи мою присутність, я дістаю з сумки кристал, аби розпочати обряд зв'язування, та замість нього витягую амулет. Він сяє яскраво та починає вібрувати, посилаючи імпульси моєму тілу. Відчуваю, як його потужна енергія наповнює мене, проникає в саме серце та змушує його пришвидшено стукотіти. Стискаю амулет у руці і промінь світла виривається з нього та влучає прямісінько в чоловіка. За секунду на дивані сидить вже не він, а справжній… дракон.