Володарка Бурі. Повне видання
Епілог
Яскраві сонячні промені ласкаво ковзали по обличчю Єви. Вона різко розплющила очі, усе ще перебуваючи під глибоким враженням від шалених моментів останньої битви. Дівчина важко дихала й розгублено обвела поглядом низьку дерев'яну стелю та прості вибілені стіни. Вона була вдома. У затишній хатині діда Левка.
«То це був лише сон?! — пронеслася в голові приголомшлива думка. — Але все було так реально... Кожен подих, кожен спалах вогню».
Вона поспіхом піднялася з ліжка і вийшла на подвір'я. Сонце світило яскраво, як і зазвичай. Навколо височіли знайомі гори, де могутні вікові смереки, наче мовчазні вартові, оберігали спокій Карпат. З димаря хатини ліниво йшов легкий сизий димок.
«Просто наснилося», — полегшено зітхнула дівчина, намагаючись заспокоїти шалене серцебиття.
Раптом Єва відчула, як щось приємно холодить шкіру на її грудях. Вона інстинктивно відгорнула комір сорочки і завмерла — на її шиї виблискував витончений ланцюжок. На грудях яскраво сяяв великий діамант у формі серця. Оправа з білого золота, схожа на застиглі морозні візерунки, химерно обплітала коштовний камінь, наче намагаючись навіки ув'язнити його у своїх лещатах.
Єва обережно торкнулася пальцями дивовижного каменю, що всіма барвами переливався під лагідним ранковим сонцем, і ледь помітно посміхнулася.
#1077 в Фентезі
#3690 в Любовні романи
#927 в Любовне фентезі
Відредаговано: 13.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
