Володарка Бурі: Дві башти
Епілог
Яскраві сонячні промені ласкаво ковзали по обличчю Єви. Вона різко розплющила очі, усе ще перебуваючи під глибоким враженням від шалених моментів останньої битви. Дівчина важко дихала й розгублено обвела поглядом низьку дерев'яну стелю та прості вибілені стіни. Вона була вдома. У затишній хатині діда Левка.
«То це був лише сон?! — пронеслася в голові приголомшлива думка. — Але все було так реально... Кожен подих, кожен спалах вогню».
Вона поспіхом піднялася з ліжка і вийшла на подвір'я. Сонце світило яскраво, як і зазвичай. Навколо височіли знайомі гори, де могутні вікові смереки, наче мовчазні вартові, оберігали спокій Карпат. З димаря хатини ліниво йшов легкий сизий димок.
«Просто наснилося», — полегшено зітхнула дівчина, намагаючись заспокоїти шалене серцебиття.
Раптом Єва відчула, як щось приємно холодить шкіру на її грудях. Вона інстинктивно відгорнула комір сорочки і завмерла — на її шиї виблискував витончений ланцюжок. На грудях яскраво сяяв великий діамант у формі серця. Оправа з білого золота, схожа на застиглі морозні візерунки, химерно обплітала коштовний камінь, наче намагаючись навіки ув'язнити його у своїх лещатах.
Єва обережно торкнулася пальцями дивовижного каменю, що всіма барвами переливався під лагідним ранковим сонцем, і ледь помітно посміхнулася.
#2020 в Фентезі
#346 в Бойове фентезі
Відредаговано: 23.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
