Глава 12. Небезпечний план і Ліс Лумінор

Щойно Корвін зник за високою аркою коридору, Ефі підійшла до подруги. Її погляд був проникливим і дещо ображеним.

— Що відбувається, Єво? — прямо запитала вона.

— Що ти маєш на увазі? — Єві було важко брехати найкращій подрузі, тому вона відвела очі, вдаючи, що поправляє стрічку на декорації.

— Я ж бачу, як ви постійно таємно шепочетеся, щось розглядаєте у фон-падах… Я думала, ми разом шукаємо Принца вампірів, — голос брауні здригнувся.

Єва зрозуміла: вона більше не може тримати це в собі. Залишати Ефі в невідомості означало наражати її на ще більшу небезпеку.

— Ходімо, — тихо мовила Єва. Схопивши подругу за руку, вона повела її в порожній закуток великої зали, де їх не міг почути жоден випадковий свідок.

Там вона виклала все як на сповіді. Єва розповіла про Зефірчика і свій неймовірний політ, під час якого побачила вдалині похмурі вежі Чорної Башти, що височіли серед гірських ущелин, наче отруйні ікла. Вона розповіла про дивну поведінку Корвіна та про те, що вичитала в потертій книзі: про «Сльозу Небес», «Серце Гір» та інші артефакти, здатні розбити печатку Ока Бурі.

— Ефі, це не просто легенди, — гаряче шепотіла Єва. — Печатки слабшають, а Чорна Башта вже дихає нам у спини. Ми вирішили об'єднати зусилля, щоб знайти реліквії раніше за темних магів.

Ефі слухала, затамувавши подих. Її обличчя зблідло, а очі розширилися від жаху.

— Ти здуріла? — вона притиснула долоню до рота, щоб не закричати. — Ти насправді викрала артефакт з Ордену Вітру?

— Я не знала, що це він! Корвін сказав…

— То ти справді бачила Чорну Вежу? — перебила її брауні. — Кажуть, туди не наважуються літати навіть найдосвідченіші маги... Але, Єво, ми всього лише кадети першого курсу! В академії є магістри, викладачі, адепти. Що ми можемо зробити? Ми навіть «Основи бойової магії» ще не вивчали!

— Добре, мала, тоді тримайся від цього подалі, — невесело промовила Єва, намагаючись удати спокій, хоча серце калатало.

— Я не можу тебе покинути, — тихо прошепотіла Ефі, обіймаючи себе за плечі й опускаючи голову. — А можна… можна я Арі скажу?

— Я запитаю у Корвіна.

— То тепер він у нас головний? — з сумнівом поморщившись, запитала Ефі.

— Ми — команда, — хмикнула Єва, хоча в глибині душі сама ще не була в цьому впевнена.

Наступного вечора, коли настав час обговорити план вилазки за перлиною, Єва прийшла на зустріч не одна. Поруч із нею, наче тіні, ступали Ефі та Арі.

Корвін, який уже чекав у призначеному місці, завмер. На його обличчі відбилося німе запитання, а погляд гарячково забігав від одного гостя до іншого. Єва, не чекаючи на зауваження, впевнено зробила крок уперед.

— Вони будуть із нами, Корвіне, — твердо промовила вона, зустрівшись із ним поглядом. — Ми разом шукатимемо артефакти. Якщо тобі справді потрібна допомога, ти маєш прийняти це.

У застояному повітрі порожньої авдиторії запала тиша. Корвін кілька секунд мовчки вивчав серйозне обличчя Арі та рішучий вигляд Ефі, а потім ледь помітно кивнув.

— Добре, — коротко відрізав він, поправляючи окуляри. — Зайві руки та магія землі нам не завадять. Часу обмаль, тож слухайте план.

Корвін розкрив свій фон-пад і показав на документ у засекреченому розділі «Трансмутації», куди кадетам доступ був суворо заборонений.

— Дивіться, — прошепотів він, і його голос затремтів від захвату. — Тут описано ритуал перетворення. Використовуючи магію води та особливе закляття, можна на три години набути подоби підводної істоти — щось на кшталт морської німфи. У цьому стані ми зможемо дихати й рухатися під водою так само вільно, як риби. Це наш єдиний шанс дістатися дна озера Телус і вижити.

Друзі схилилися над книгою, розглядаючи складні схеми потоків енергії.

— Я нарешті відтворив формулу зілля перетворення, — вів він далі, — але нам бракує останнього, найважливішого інгредієнта. Без нього магія просто не спрацює.

— І що це? — напружилася Єва, відчуваючи черговий підступ.

— Корінь нічного маку, — Корвін подивився прямо в очі друзям і зробив коротку паузу… – в Лісі Лумінор.

В авдиторії запала важка тиша. Усі пам’ятали про нещодавні смерті та чутки про вампіра, що блукає поміж деревами.

— Нам доведеться піти туди, — підсумував Корвін. — Іншого шляху до перлини немає.

Наступної ночі, коли Біла Вежа занурилася в сон, чотири тіні беззвучно прослизнули до причалу. Холодний туман стелився над озером Телус, приховуючи невеликий човен, на якому друзі відчалили від берега. Весла ледь чутно розсікали воду; ніхто не промовив ні слова, доки під кілем не зарипів пісок протилежного берега — там, де починалася межа Лісу Лумінор.

Друзі ступили на м’яку траву  що в темряві світилася і мерехтіла під кожним їх кроком.

— Слухайте уважно, — прошепотів Корвін, і його голос здригнувся від нічного холоду. — Нам потрібен Корінь нічного маку. Ця рослина унікальна — її квітка розпускається лише під покровом найтемнішої ночі, і тільки в цей короткий час цвітіння її корінь набуває магічної сили, необхідної для зілля.