Глава 4. Ксантіс – місто гномів

«Основи магії стихій» відвідував увесь курс, і ніхто не наважувався пропускати заняття, тому що їх вів сам Верховний Магістр. Він був одним із найпотужніших магів  Фонтейї і володів одразу трьома стихіями. По-перше, як маг землі, він був анімагом і міг перетворюватися на ворона, магія води давала йому можливість читати думки і впливати на свідомість людей, а магія вітру наділяла ще й здібностями бойового мага, який міг керувати вітром.

Того дня у великій аудиторії зібралося чимало студентів. Верховний Магістр Кроу якраз розповідав про силу вітру й демонстрував, як можна викликати потоки різної потужності. Спочатку він покликав легкий бриз: теплий вітерець почав грати волоссям кадетів, у повітрі солоно запахло морем. Потім сила стихії змінилася — подув свіжий північний бора, шибки миттєво запотіли, повіяло озоном і снігом. Саме в цей момент Зефірчик, мабуть, вирішив, що настав його зірковий час. Він шугнув у повітря, надувся, перетворившись на сіру хмарку розміром із подушку, і почав кружляти аудиторією, проливаючи потоки дощу на присутніх. Кадети верещали й ховалися під столи.

Магістр вхопив свою тростину і з силою гупнув нею об підлогу, намагаючись приборкати бешкетника. Але той, замість того щоб вчасно зникнути, різко знизився, зменшився в розмірі й заплутався в довгому чорному волоссі Кроу. Сміх у залі миттєво вщух. У повітрі зависла лиховісна тиша.

— Усе, тобі капець... — ледь чутно прошипіла Ефі, спостерігаючи, як смикається око в Магістра.

У кабінеті Верховного Магістра зібралися п’ятеро. М’яке світло світильників підкреслювало серйозні обличчя присутніх. Першою заговорила Флора:

— Володіти магією землі для цієї дівчини так само природно, як дихати. Вона одна з найкращих у моєму класі, але… з магією вітру в неї проблеми.

— Пробудження елементаля, та ще й такого енергійного, свідчить про те, що ця сила в ній живе, — іронічно всміхнувшись, промовила Меланта Бріан. Вона перевела погляд на Магістра Ордену Вітру: — Це твоя стихія, Седрісе. Що скажеш?

— А що мені залишається? Доведеться приборкати це непорозуміння, — зверхньо відповів наймолодший Магістр.

— Домовилися, — Кроу підвівся з-за столу, ляснув долонею по дерев’яній поверхні й задоволено усміхнувся. — З наступного тижня ти починаєш індивідуальні тренування кадетки Лісовської, Седрісе.

Єва сиділа в саду біля головного корпусу й задумливо спостерігала за квітами, що з тонким дзвоном розкривали й закривали бутони. Почувши тихі кроки, вона обернулася — це був Корвін. Він підійшов і сів поруч, як завжди, тримаючи в руках свій фон-пад.

— Схоже, ти ще один фанат соцмереж, — зауважила Єва. — Арі теж ніколи не випускає з рук свій гаджет.

— А як я можу відмовитися від цього? Усе найцікавіше — тут, — він показав Єві відео, на якому Зефірчик гасав аудиторією, поливаючи всіх дощем, а потім заплутався у волоссі Магістра.

Дівчина затулила обличчя руками.

— Цього разу мене точно відрахують.

— Не думаю, — задумливо промовив Корвін. — Скількох студентів ти знаєш, які мають одразу двох елементалів?

Він глянув на Єву, і дівчина помітила в його очах вираз, який не змогла собі пояснити. Там була зацікавленість і навіть повага, але й ще щось... Здавалося, юнак про щось розмірковує, наче оцінюючи її потенціал.

Тієї ж миті над їхніми головами, наче північне сяйво, спалахнув напис: «Кадетко Лісовська, терміново прибудьте до кабінету Верховного Магістра!»

Сяючий маленький провідник матеріалізувався миттєво. Єва засмучено похитала головою:

— Не треба, я вже знаю дорогу.

Верховний Магістр стояв біля вікна, заклавши руки за спину, і спостерігав, як хмари чіпляються за шпилі замку.

— Пані Лісовська, — почав Кроу, не повертаючись. — Те, що кадетка Ордену Землі згенерувала елементаля Вітру — це або диво, або катастрофа. Судячи з того, що цей бешкетник намагався з’їсти мою колекцію рідкісних пергаментів, поки ви спали, я схиляюся до другого.

Єва винувато опустила голову.

— Я не можу дозволити вам зруйнувати академію, — продовжив Магістр. — Оскільки ваші стихії увійшли в резонанс, вам потрібен наставник, який знає, як приборкувати бурі. Я вже домовився: з наступного тижня вашим куратором з елементалізму стає Магістр Седріс Редорган.

Серце Єви пропустило удар. Вона згадала його холодний погляд і зверхню поведінку.

— Але він... він мене терпіти не може! — вигукнула вона.

— Тим краще, — Кроу нарешті повернувся і суворо додав: — Седріс навчить вас контролю. Йдіть.

Коли за Євою зачинилися двері, в очах Магістра блиснула іскорка іронії.

— Або ти, дитино, навчиш його людському теплу, — тихо промовив він собі під ніс.

Дівчата сиділи в своїй кімнаті І Ефі заспокоювала подругу.

• Тебе не вигнали… і це плюс. Ми не знаємо скільки ще елементалів ти можеш визвати… і це мінус. Боюсь наша кімнатка маленька для п’ятьох.
• Ти думаєш можуть з’явитися інші? – очі Єви розширилися.
• Цього не можна виключити, але… ми подумаємо про це після, а завтра ми підемо у Ксантіс на ярмарку. Треба тобі розвіятися. Ти виглядаєш ну зовсім засмученою.