5. Знайома

Все життя наче промайнуло перед очима. Вся ця дурня виводила мене з себе, і навіть не помітив, як покинув салон автомобіля.

Сніг видавав мою присутність гучним рипінням, навіть слух різав, таким пронизливим був скрип.

Я хотів зайти. Вагався. Стояв за декілька метрів від дверей до будинку, а точніше офісу чи магазину. Я навіть сам до кінця не міг зрозуміти. Щільні жалюзі закривали вікно, і розгледіти, що всередині, не було жодної можливості. 

Ступив крок і зупинився, ще раз озирнувся, щоб до кінця зрозуміти, чи це реальність, і швидко відчинив двері. 

Невеликий, добре освітлений коридор зустрів мене тишею. Приміщення нагадувало приймальню приватної клініки з сучасними стільцями та гарним заспокійливим інтер’єром.

Далі йшов тихо, ніби боявся сполохати ціль. Сам не боявся, але до біса хотів отримати усі відповіді на питання. В кінці коридору були відчинені двері, біля яких я і зупинився.

Спиною до дверей на невеликому кріслі сиділа білявка. 

— Проходь, — почала першою. Мене сіпнуло від напруги. Невже вона почула мої кроки? 

Це неможливо!

У мене був власний метод спостереження — підкрадання до цілі, і він вже вдруге дав збій. 

Я бісився. 

Хотів вилаятися вголос, але стримався і підійшов ближче.

— Присідай, — сказала спокусливим голосом. Показала в бік дивану.

Сівши на край, я підняв погляд на дівчину у білому халаті й мало не вдавився гнівом. Я не видавав свого стану. З гордістю відкинувся на спинку, зазираючи у безсоромні очі. 

— Я все думав, що міг з’їсти чи випити, — хмикнув, стиснувши кулаки. — А виявляється, все набагато простіше. Це, — обвів поглядом приміщення, — незаконна контора і я потрапив на гачок? Став піддослідною мишею?

Принаймні це пояснювало розташування офісу. І те, що я бачив у дзеркалі. 

— Ти про що? — вдала, що не зрозуміла.

Зелені, зміїні очі, як їх ще називають, дивилися на мене з явною цікавістю. Як і тоді, при першій нашій зустрічі в барі. Зараз вона виглядала ідеально і спокусливо одночасно.

— Про те, що ти мене підчепила в барі, затягнула в ліжко і вколола якесь лайно, поки спав.

Дівчина задоволено усміхнулася. Закрила блокнот, в якому дотепер писала, і переплела пальці. 

— Тобі не сподобалося? — вона явно тролила.

— Що за досліди? — прогримів крізь стиснуті зуби. Відчував, що ось-ось — і зірвуся. 

Ніколи не підіймав руки на жінку, і не збирався, але та ніч промайнула перед очима, від чого стало ще огидніше.

— Не треба на мене гиркати, — награно надула губи. — То була лише перевірка, — безтурботно знизала плечима. — Чи підходиш ти на місце того, ким я хочу тебе бачити, — підняла на мене погляд, — Володарю мій! 

Якщо дотепер я вважав, що вона схиблена лікарка, то зараз зрозумів, що помилявся. Тіло жінки завмерло. З неї, немов з дверей, “вийшла” та сама білявка, яку бачив на задньому сидінні свого авто. 

До половини її тіло було як у звичайної жінки, а нижче пояса — зміїний хвіст, вкритий лускою. 

Я струсонув головою і ще раз глянув на жінку, з якою ще минулої п'ятниці кохався у готельному номері. Вона сиділа непорушно. Скляні очі дивилися в одну точку. Здавалося, вона навіть не дихала, але в цей момент мене хвилювало зовсім інше.

Перевів погляд на незрозумілу істоту. Хотів непомітно підвестися на ноги, але тільки спробував і просто завалився каменем на підлогу. Мої кінцівки були обплутані зміями різних кольорів, але найстрашніше те, що в їх шипінні я чув слова: “Наш Володар!”.