Розділ 8. Без результату

Минув день, але пошуки не дали жодних результатів для обох служб.
В Єрусалимі ситуація загострювалася до межі. Напруга зростала настільки, що кількох ангелів було вбито демонами. Ті ж, у відповідь, знищили кількох демонів.
Щоб бодай якось уникнути кривавої бійні, архангел Михаїл і Бальбазуб, князь пекла, доклали чимало зусиль, аби вгамувати обидві сторони. Кожна служба вважала винною іншу в тому, що сталося з хранителями. Ніхто не міг зрозуміти істини, тому кожен доповів нагору власну версію подій.
Задля запобігання подальшому кровопролиттю в Єрусалимі архангел Михаїл і князь пекла Бальбазуб уклали між собою усну угоду.
Згідно з нею, на землі — незалежно від місця — ангели й демони не мають права вбивати одне одного. Земля проголошувалася нейтральною територією, не полем битви між світлом і темрявою. Тут точиться лише боротьба за людські душі.
Тому всіх представників обох сторін позбавили знарядь убивства, аби ніхто більше не зміг пролити кров.
Поки ангели й демони сперечалися, намагалися врегулювати конфлікт і шукали винних, за ними спостерігала третя сторона.
У місті були й інші.
І серед них — сам Володар тіні.
Той самий, якого обидві сторони не помічали тисячоліттями.

— Можливо, Володарю, Вам не варто було з’являтися в місті. Воно кишить ангелами й демонами. Тут навіть їхні вищі представники є.
— Не метушися, Магнусе. Вони зайняті зовсім іншими справами.
— Ви гадаєте, Володарю, що вони захочуть докопатися до істини?
— У них немає ні часу, ні бажання, Магнусе. Вони поводяться, як діти. Просто перекладуть відповідальність одне на одного, доповідатимуть нагору — і на цьому все завершиться.
— Але якщо з хранителем-ангелом усе скінчено, то вони знають, що десь там він живий. Вони його шукатимуть.
— Так, шукатимуть. Але з часом це все зійде нанівець. А Дейстана потрібно приховати. Його треба підготувати до місії.
— Вас не тривожить, Володарю, що ми не дали Дейстанові вибору?
— О, Магнусе… У розмові з ним ти все чітко пояснив. Вибір у нього був. А от Бог і сам диявол такого вибору йому не дали. Він міг загинути тут або бути ув’язненим навіки. Але він обрав третій шлях. Отже, вибір у нього був.Найголовніше, що ми йому дамо, Магнусе, — це сенс. Сенс його існування. Такий самий сенс, який отримали й інші ангели та демони, що прийшли до нас.
— У порівнянні з обома сторонами наша армія доволі мала.
— Магнусе, я ж казав: головне не кількість, а якість. Але армія нам також потрібна...
— Так точно, Володарю.
— Наступні століття ми маємо присвятити вербуванню. Нам потрібно залучити десятки ангелів і демонів. Інакше все втратить сенс.
— Скільки в нас є часу?
— Приблизно вісімсот років, Магнусе. Можливо, трохи більше. Але за це тисячоліття ми повинні зробити багато.
— Мені здається, Володарю, ми ходимо по тонкому льоду. І колись провалимося.
— Якщо ти хвилюєшся, що про нас дізнаються, можеш не перейматися. Вони й так здогадуються, що є хтось третій. Але мовчать. Ті, хто розуміє, перебувають на самих вершинах. До рядових ангелів це дійде не скоро.
— З часом вони почнуть нас боятися, Магнусе. І сприйматимуть відповідно.
— Які будуть наступні вказівки?
— Жодних вказівок. Ми повертаємося в тінь, звідки вийшли. І повільно, методично робитимемо свою справу.
— Бо найголовніше в нашій справі, Магнусе, — це терпіння.
— І час, Володарю.
— І час.