Вони

Дуже давно вона прочитала в інтернеті , а може почула від когось із знайомих цікаву річ.Сни відображення нашої підсвідомості. Це було дивно, цікаво, але ніхто б не подумав що це буде стосуватись саме її. І саме таким чином. Вона проста дівчина,яка застрягла в повсякденній метушні. Дім-робота, робота-дім. Найкращими для неї були години з 11 вечора до 6 ранку. Саме тоді вона могла бути собою, але нажаль тільки увісні. Володіючи своїми снами-відривалась на повну. В царстві морфея можна робити все. Не звертати уваги на совість, людські упередження, мораль, кохати і бути коханою. Тільки увісні він міг належати їй. Кожного вечора вона засинала з надією зустрітись, марила ним. А вдень це був заборонений плід, якого вона немала права торкатись. Сон просте слово, але воно стало настільки вагомим в її житті.
 Берег моря, хвилі лагідно лоскочуть її ніжки, захід сонця зачаровує своєю красою. Він підходить і ніжно обіймає, опалює гарячим поцілунком. Це сон-помайнула думка в її голові. Тут, увісні ми належимо одне одому. Це була найпрекрасніша ніч кохання, найчудовіше що могло з нею статися. Прокинувшись зрозуміла що не житиме без нього.
 Офіси їх фірм знаходились через дорогу, а зустрітись вони могли лише в обідню перерву в невеличкій кавярні. Перебуваючи в ейфорії від нічної пригоди половина дня промайнула для неї не помітно. Як? Як підійти? Як зробити перший крок? Привіт, біля тебе вільно? Так. Відповідає сухо і продовжує копирсатись в своєму телефоні. Чудова погода чи не так? Ага. Таж сама інтонація. Байдужість б'є через край. Тишу перериває телефонний дзвінок. Так кохана. Скоро буду. Як там малеча? Все добре? Бувай. Цілую. Сучасність розкололась на дрібні шматочки. Склянка гранатового соку випала з обімлівших рук.
 Ніч. Він ніколи не буде моїм. Сон таке чудове слово,але не сьогодні. Зараз в неї інші плани. Піднявшись на дах своєї багатоповерхівки знову- як? Як зробити перший крок? Про те що він останній вона навіть не думала. Розум затьмарило, свідомість була поряд з ним. У тому останьому сні у тій останній казці. Ось він цей крок. Політ. Вона ніколи не почувала себе так легко. Повітря напрочуд тепле і огортає немов квдрою. Їй затишно. Кажуть в такі миті все життя пролітає перед очима. Неправда її думки як білий аркуш паперу, жодної плямки. Вона закриває очі. Темрява.
 Ранок. Сонце ніжно пестить її щоки своїми промінчиками. Вона відкриває очі. Ні. За що? Як взагалі таке можливо? А може то був просто сон? Хоча політ, і та легкість...
 Робота в офісі кипіла. Та вона все не могла збагнути яка сила втримала її на цьому світі. Вирішила зайти до кавярні, може кава допоможе запрацювати мозкові і він видасть всьому логічне пояснення. Замовляє каву. Прямуючи до столика навіть не помічає, що сідає поруч з ним. Привіт! Від несподіванки зачіпає склянку і гранатовий сік розливається по підлозі. Вона підхопилась навіть не вибачившись. Втекла від нього від всього світу. А в першу чергу від самої себе. Він. Це він в усьому винен. Але ж я не можу. У нього сім'я. Це увісні він тільки мій. Знову політ. Вже знайоме відчуття тепла. Темрява. 
 О ні це повторюється знову. В квартирі тиша,вбивча тиша. В неї закрадається думка ... Хоча ні вона точно втрачає розум. Після двох невдалих спроб самогубства виникає питання - що не так? Не охоче збирається на роботу. Хоча зовсім не розуміє для чого. Мабудь просто звичка. День в офісі проходить надиво швидко. За весь час на роботі вона не знайшла відповіді на вранішнє питання. Що не так? Повертаючись додому вирішила прогулятись берегом річки. На пристані зовсім не було людей. Тільки дівчинка прогулювалась з невеличким песиком. Присівши почула поруч з собою знайоме -Привіт! Цього разу не злякалась. Подумала що то плід її хворої уяви. Привіт! Як справи?-спитала для годиться. Як що вже їхать з глузду то чемною людиною. -Та нічого. А ось у тебе бачу проблеми. - Так звичайно. І все через тебе?-вона досі не розуміла що розмовляє з реальною людиною. Розмовляє з ним. - Чому?-запитує він. - Тому що я кохаю тебе! Він нахиляється до неї , їх подихи переплітаються, вуста зливаються в поцілунку. Тільки тепер вона розуміє- він справжній. І поцілунок теж справжній. Незрівнянно справжній. 
 Ви коли небудь чули про володарів снів. Це люди які мають владу над своїми снами. Вони можуть керувати ними, планувати розвиток подій як самі того забажають, дивитись свій сон як фільм чи серіал, будучи при цьому і сценаристом ,і режисером , і актором у власному сні. Таких людей не багато але вони є. Це може бути консьєржка у вашому підїзді, або двірник якого ви зустрічаєте коли йдете на роботу,або ваш шеф. Володарі снів безпечні. Шкоду принести можуть тільки собі. Якщо така людина дуже захоплюється владою над своїм сновидінням вона губить межу між сном і реальністю.
- Як все це можливо?