СВІЙ СЕРЕД ЧУЖИХ, ЧУЖИЙ СЕРЕД СВОЇХ

Матвій повалився на ліжко, втомлений від денних подій. Переговори з Кромвелем призначили на завтра. В них мали брати участь тільки ватажки повстанців, жодної зброї чи солдатів не передбачалось. Зустріч мала проходити в цитаделі, подарованій Матвієм союзникам. Її щити без проблем витримували натиск бастіонів, що служило додатковою гарантією безпеки для усіх. Зустріч мала бути ще тою, враховуючи останні події. Матвія, звичайно, ж не запросили. Це була, мабуть, найголовніша умова Кромвеля, з-поміж довгого списку. Матвієві було байдуже, адже такий розвиток він давно передбачив і був готовий. В нього було повно козирів на випадок непередбачуваних ситуацій, починаючи від супутників на орбіті, контроль над яким він так і не повернув, до бастіонів, всього потенціалу яких ніхто не знав.

Настав ранок. В місті було помітне пожвавлення. Хоча це й не дивно, адже  вирішувалась доля подальшого майбутнього повстанців. Матвій не хотів зустрічатися з лідерами повстанців, оскільки усі необхідні настанови віддав ще вчора, а вирішив прогулятися мальовничими лісами.

Сонце на диво яскраво світило того дня. Його проміння зігрівало неспокійну Матвієву душу. Вперше, за останні дні, він відчув, як порожнеча в душі відійшла на другий план. В нього не було каяття, його не мучила совість чи почуття жалю, йому було байдуже. Свого роду машина, яку запрограмували на певні дії. Милуючись столітніми деревами не надав особливої уваги особам, що продовжували оточувати його. Коли кільце замкнулося, вони зняли маскування. Група налічувала двадцять осіб. Половина була в реліктовій броні, інші: хто в НЗЕК, а хто в ЕЗК. На чолі загону була Еліні, поряд з нею стояв Іван Сагайдачний – глава Ради Безпеки Кола.

– Які гості! Не думав, що так швидко повернешся, – звернувся Матвій до Еліні. – Прийшли провідати? Ваші плани змінюються швидше, ніж Легіон планети захоплює.  

– Прийшла пора покласти кінець твоєму божевіллю! – відповів за неї Сагайдачний.

– Божевіллю? Цікаво… Хоча ні, не дуже. Те, що ви називаєте божевіллям, я називаю правосуддям.

– Ти точно несповна розуму, раз вважаєш такі методи правосуддям! – не стримався Іван.

– Можливо, та це не вас звинуватили в гибелі сотень тисяч життів, не вас збирали по частинах, не ви кожен день ризикували своїм життям, добуваючи ще одну довбану перемогу. Де би було ваше сране військо, якби я не знищив ту цитадель? – звернувся Матвій до Івана. – Чи, може, ви, з вашою хваленою вищою справедливістю, допомогли щось змінити на цій клятій планеті? – звернувся Матвій вже до Еліні. – Побачили силу й захотілося покерувати? Ви ж такі правильні. Врятували мене, давши при цьому загинути тисячам невинних життів. Ви ж прийшли знищити загрозу, вперед! Чого чекаєте? Не забудьте тільки про камеру, щоб потім змонтувати черговий ролик…

– Все сказав? – заговорила спокійним тоном Еліні.

– За мене говорять дії, а це – всього лише лірика, наслідки такого чудового дня, який мені хочуть зіпсувати, – і Матвій демонстративно вдихнув на повні груди.

– Взяти його! – скомандувала Еліні.

– Я зараз заплачу, навіть не буде: ми тобі довіряли, а ти всіх зрадив. Ви несерйозні.

– Таким, як ти, місце у в’язниці, – мовила Еліні.

– З радістю туди відправлюсь, але пізніше.

П’ять солдатів з загону Еліні, кинулися на Матвія. 

– Схопити живим! – закричала Еліні їм у слід.

– Це вже як вийде, – буркнув під ніс один зі солдатів.  

– Що таке, я чимось образив малюка, ах, ні, напевно вбив когось з твоїх близьких, коли ті мене рятували. Прийми мої співчуття. Хоча ні, мені байдуже: і на тебе, і на твоїх рідних, а, якщо будеш стояти на моєму шляху, то й тебе вб’ю, – і ухиляючись від чергової атаки хлопця, Матвій схопив його меч, викрутив і встромив тому в груди. – Даремно взяла на завдання цих дітей.

– Використайте особливості своїх реліктів! – не втрачала холоднокровності Еліні.

Все йшло за планом, а тому Матвій чинив опір про людське око.

– Хочете, щоб я помер від сміху? І це сила Сфери? Я вас і без релікта переможу!

Та фінальну крапку поставила Еліні, яка вистрілила зарядом, який нагадував бульбашку, як і тоді, коли вона зупинила кораблі альянсу і повстанців.

– Ну нарешті, сонечко, а то вже думав покинути вас!

Еліні нічого не відповіла, мовчали й інші.   

*****************

Матвія доправили на Січ і посадили під варту в спеціально обладнану вежу. Еліні надала альянсу технології, що дозволяли ізолювати його силу. Хоча не тільки ці технології отримало Коло. Зоряна Палата вирішила переглянути ставки й надати землянам більшу підтримку, в обмін на Матвія. Останнім вони прагнули догодити марсіанам. Обмін мав відбутися за декілька днів. Одразу після показового суду.

Матвію кожного дня приносили спеціальний голографічний передавач зі свіжими новинами. Це була його забаганка, щоб зберігати хорошу поведінку. З них він дізнавався про останні новини. В перші дні всі заголовки заполонила інформація про загадкову смерть Олівера Кромвеля, що в результаті привело до повернення в Англію монархії й сходженню на престол короля Карла II, який почав заново будувати Англію. Шотландія знову ввійшла під протекторат Англії й повстанці погодилися воювати на боці альянсу.