БАСТІОН

Наступні дні вони провели порізно. Еліні терміново викликали додому, не усім членам Зоряної Палати сподобалась самовільність марсіан, тому повстанців Матвій розшукував самотужки. На четвертий день його зусилля увінчалися успіхом і план почав втілюватись в життя.

Шедоу завис над островом, а за мить в небі роздався спалах і величезний промінь влучив в нього. Куполоподібний щит поступово закривав сушу. Перелякані шотландці не знали що робити, їхні війська поспіхом займали оборону, готуючись відбити напад невідомого ворога. Сили альянсу зайняли позицію очікування. Матвій, у свою чергу, використав силу безликих й почав передачу енергії нанітам. В інформації, наданій Нечаю, не було нічого про бастіони, лише загальні деталі про маяки й події в Мадриді. Таким чином він пояснив їм правила гри й утримав від дій, що могли вплинути на втілення його плану. Промінь, що влучив в Шедоу, був ще одним аргументом стримування для союзників, оскільки ту енергію направили замасковані орбітальні супутники Кола, які наніти Матвія завбачливо виявили й взяли під контроль.

Закінчивши зі щитом, Матвій перемістився в головний штаб повстанців, королівську резиденцію Голірудгауз, де в той момент зібралися ватажки повстанців, на чолі з королем Карлом II, і російські дипломати.

Матвій спокійно ввійшов в просторий зал, де саме засідали вищезгадані особи. Схоже, їм щойно повідомили останні новини й вони активно обговорювали план дій. Погляди усіх повернулись в напрямку несподіваного гостя.

– Моє шанування, – галантно вклонився Матвій.

– Хто ви й, що вам потрібно?! Охорона, заарештувати його! – скрикнув Карл II.

– Не пищіть так, а то голова болить, як дівчисько, чесне слово, – кепкував з того Матвій.

– Як ти смієш?! – вигукнув обурено Карл II.

Охорона поспішила до Матвія, та він легким порухом руки відправив їх в політ через усю залу.

– Якщо з вітаннями покінчено, пропоную перейти до суті, – звернувся Матвій до присутніх.

– Нам немає про що з вами говорити! – звернулася до нього Оленка, глава російської дипломатичної місії. Вона була дочкою польського шляхтича з українськими коренями, який покинув Польщу, після поразки поляків під Кременцем. Зараз вони з батьком активно освоювались на новому місці.

– Невже таких тендітних дівчат посилають на такі важливі завдання? – глузливо мовив Матвій.

– Роль блазня тобі не сильно личить, – мовила вона презирливо.

– Чому ж? Ах, точно, потрібно звернутися до вас. Вбивць ви вмієте робити, то може й з блазнями допоможете? З Мадридом гарно вийшло, – поплескав він в долоні.

– Прошу звернути увагу присутніх на неадекватність Хмельницького, це явний доказ його колишніх подвигів! – звернулась Оленка до присутніх.

– Звичайно, дорогенька. Я знищую міста й оком не моргнувши. Зараз прийшов час Шотландії, – присутні перелякано переглянулися. – Вам не почулося. Щит, що наразі закриває Шотландію, моїх рук справа. Тільки між моїм щитом, і тим, що був в Мадриді, є невелика відмінність, той створив не я, а ваші дорогі союзники, – Матвій демонстративно вказав пальцем на російську делегацію.

– Як це розуміти?! – звернувся Карл до Оленки.

– Ви ж бачите в якому він стані. Це марення хворої людини.

– Вибачте за втручання, але не забудь повідомити, що ви прагнете встановити подібний тут, а я вам заважаю.

– Ти або п’яний, або остаточно втратив здоровий глузд. Загублені життя не дають спокою? – натиснула вона на болюче місце, а потім кивнула до одного зі своїх підопічних, щоб той активував дрона.

– Чудово, значить це побачать усі! Потім додам до домашнього архіву! – урочисто виголосив Матвій, а потім звернувся до присутніх. – Хочу запитати вас, шановні повстанці, ви бажаєте скинути Кромвеля?

– Ви точно божевільний, раз ставите такі питання перед камерою, – мовив Карл II.

– Чому ж? – вдав здивування Матвій. –  Заради цього я прибув сюди. Давайте поглянемо на подарунок, який я приготував для вас, – і він поклав на стіл невеликого павука, над яким, за секунду з’явилась чимала голограма.     

На ній було показано, як почали формуватися сталеві вежі-близнюки з напівпрозорого металу. Таких веж налічувалось чотири, на кожну сторону світу. За формою схожі на переплетені спіралеподібні кристали. Кожна вежа була автономною бойовою одиницею з чотирма ядрами Онтаріона всередині. Генеруючи сферичний заряд чистої енергії, вони могли вражати цілі в радіусі до п’ятсот кілометрів. Захищені спеціальним щитом, який діяв за принципом тих же зарядів, розсіюючи будь-яку загрозу. Це була одна з заборонених технологій Сфери, яку Матвій отримав завдяки Еліні з майбутнього. Суть заборони полягала у вищезгаданому заряді. Вражаючи ціль, він знищував все: від щитів, до техніки й органічного життя. Така зброя вмить перетворювала квітучі міста на величезні пустелі, не заливши при цьому жодного доказу їх існування.

– Ти з глузду з’їхав?! Навіть ми не використовуємо подібного! – скрикнула Оленка.

– А вам хтось заважає? – вдав здивування Матвій, а потім підморгнув, чим ще більше розлютив дівчину.

– Що це? – розгублено дивився на них Карл II.

– Зброя, яка втілить вашу мрію про незалежність! – урочисто виголосив Матвій.