СОЮЗ

Наступного дня Матвій прокинувся ближче до обіду. По сонних очах Еліні зрозумів, що вона не спала цілу ніч.

– Може залишишся і відпочинеш? – запропонував Матвій.

– Дрібниці. Не хочу пропустити втілення твого геніального плану, – спробувала пожартувати вона.

– Тоді вирушаємо. Потрібно було розбудити мене швидше, – поглянувши на годинник, з докором мовив Матвій.

– Ти ще не здоровий на всі сто.

– На тому світі відпочину.

– Дурень, не жартуй такими речами, – дорікнула йому Еліні.

– Шедоу? – звернувся до того Матвій на телепатичному рівні.

– На зв’язку.

– Коли зможете забрати нас?

– В будь-який зручний для вас момент.

– Зустрінемось в місці, де ви нас залишили.

– Прийнято.

– Ти готова? – тепер вже Матвій звернувся до Еліні.

– Ти зв’язувався з Шедоу?

– Так.

– В принципі, хоч зараз. Тільки потрібно щось зробити з твоїм обличчям.

– А що з ним? – здивувався Матвій.

– Він ще й питає, – насупила вона сердито губи. – Забув про відео?

– В мене є краща ідея, – підступно посміхнувся Матвій. – Диск з тобою?

– Так, ось, – і вона показала руку з невеликим сірим диском.

– Чудово, – і він поставив свою руку на плече розгубленій Еліні, їх огорнула синя аура й вони перемістились.

– Як ти… Тобто… Коли ти навчився цього? – вигукнула вона, остаточно оговтавшись від переміщення.

– Потім поясню, а зараз в дорогу.   

*****************

Внизу тихо котив свої хвилі Атлантичний океан, а вгорі розкинулось безкрая блакить. Було тихо й спокійно. Сонячні промені приємно зігрівали, заставляючи іноді примружувати очі, через велику кількість світла. На горизонті все було спокійно й ніщо не віщувало змін, та враження швидко змінилось після декількох вибухів, що луною розрізали повітря.

– Включаємо маскування, – звернувся по рації Матвій до Еліні.

– Я все ще не розумію навіщо ми тут.

– Не відставай і скоро все зрозумієш.

– Це ти не відставай! – жартома мовила вона.

Їхні літаки досягли такої швидкості, що навіть при бажанні, й без маскування, їх би навряд збили керовані снаряди. Внизу розгорнулась гаряча битва, а вірніше справжнє пекло. Флот альянсу зустрівся з доволі розвиненим флотом повстанців. Спалахи від енергозарядів не стихали ні на секунду. Чорний дим від палаючих кораблів, закрив блакитне небо. Битви внизу підтримали повітряні ескадрильї. Час від часу підбитий літак падав вниз, таранячи щит, або черговий корабель. Командний флагман альянсу, під прикриттям ударної групи, знаходився трохи осторонь поля бою, проте його артилерія  активно посипала ворогів вогнем. Та найбільшу загрозу становила цитадель. Плавуче місто з цілим арсеналом озброєння. Щит живило чотири ядра Онтаріона. Артилерія, безпілотники, різного роду дрони й бойові ударні кораблі, далеко не весь перелік закладених в ній можливостей. Дивно було бачити щось подібне в руках повстанців. Цитадель поступово схиляла терези на бік шотландців.

– Ти ж розумієш, що цитадель так просто не пробити, – звернувся Шедоу до Матвія.

– Знаю… – процідив крізь зуби Матвій.

– Залучимо Еліні? – запропонував Шедоу.

– Вона наш козир, тому розберемось власними силами.

– Залишається тільки план Б…

– А ми не знищимо все тут? Я ще не до кінця освоїв теорію, – завагався Матвій.

– Рішення за тобою, та іншого виходу я не бачу.

– Матвію, в тебе є план, чи ми прилетіли сюди спостерігати? – пролунав сердитий голос Еліні.

– Є, але мені потрібен час.

– Я можу чимось допомогти?

– Прикриєш флагман союзу? Тільки не видай себе.

– Без проблем.

– Ми зможемо контролювати силу пострілу? – звернувся Матвій до Шедоу.

– Теоретично так, але враховуючи особливість задуму, то важко стверджувати щось напевно.

– Простіше кажучи: зараз ми покладаємось на одне везіння.

– Якщо використовувати ваші терміни, то так.

– Почнімо, а то чим більше розмірковую, тим більше сумнівів.

– Зосередься і починай вивільняти другий тип, – скомандував Шедоу.

На лобі та грудях Матвія з’явились дві восьмипроменеві зірки, а тілом розповзлися рунні символ, зв'язок з Шедоу також зазнав змін. Свідомість поступово зливалась з його ядром. Тепер Матвій немов отримав ще одні очі. Він бачив все навкруги: бій, кораблі, небо… під зовсім іншим кутом, немов сам став Шедоу. Зміни торкнулись і Шедоу. Його крила стали суцільними, без розділення на кінці. На закінченнях крил почали формуватися сталеві півмісяці. Вони пройшли від крил, біля кабіни, й зупинилися перед носом, зберігши при цьому невеликий простір спереду. Навколо самого літака утворилось велике металеве кільце, з розташованими на відстані близько метра від нього, п’ятьма меншими кільцями. Збоку могло здатися, що всі кільця тримає в повітрі якась невидима сила.