Розплата

Весь шлях від Києва додому, мої думки і очі були приковані до сірої смуги асфальту  попереду автомобіля.

Машини, які мене обганяли, заляпували вітрове скло сірою солоною мерзотою, котра на морозі чи то висихала,  чи замерзала так, що двірники не могли її зішкребти.

Так минуло 4 години і ось уже знак  "Ладижин"

Я уявив свою порожню квартиру з розстеленими диваними, дитячі речі та іграшкового баранчика  Бена з виряченими очима, який залишився  без хазяїна. Далеко тепер вся моя сім'я.  Поїхали  шукати щастя в чужих краях.

Я  зненацька вдарив по гальмах і направив авто на польову дорогу.

Повз мене з диким ревом клаксона пролетіла величезна вантажівка, водій якої був шокований моїми маневрами на дорозі.

Але це мене не зупинило. Я діяв, як автомат.

Проїхав дорогою біля дач, потім виїхав на колію, яка залишилась від сільської дороги. До  моєї цілі залишилось 1,5–2 км., але там сніг лежав  рівненьким килимом.

Все  ж таки я повернув кермо і поїхав по сніговій цілині. Проїхав недалеко – метрів 100...

Машину розвернуло, понесло в стару тракторну колію і колеса  викинули попереду себе болото в перемішку зі снігом.  Врешті- решт  колеса перестали крутитися зовсім.

Машина сіла на днище.

Я ледве відкрив дверцята водія.. Болото пролазило через поріжок машини. Вимкнув двигун, якось притулив дверцята і пішов, черпаючи краями черевиків мокрий сніг 

До кургану я добрів при сонячному світлі , яким   ділилось сонечко перед заходом. Навкруги чистий сніг - навіть звірячих слідів не видно .

Підійшов до кургану , підняв очі до неба і закричав :

-- Де ти ? Що ж ти наробив ?

 Упав коліньми у сніг і молотив кулаками попереду себе , вминаючи сніг. І все повторював:

-- Де ти ?  Де ти ?....

 Скільки це продовжувалось не знаю, але зненацька почув спокійний голос:

 -- Ти чого волаєш ?..

Старець був  там , де й завжди і на вигляд не змінився, хіба що зовсім білим став.

Не сивим , а білим..

-- Що ти наробив, - запитав  я ?

-- Ти казав одного Яніслава задієш у своїх планах, а забрав усіх...

І хлопців і жінок..Весь мій рід..

Ти ж казав жінок берегти потрібно..

-- Про твій рід треба було твоїм предкам думати... За тисячу років нічого не зробили – самі винуваті,– сказав Арей.

А жінок уже ти не вберіг – вони для України втрачені...Є рабами своїх дітей, а  дітей зроблять своїми рабами, мотивуючи це материнською любов'ю...

Яніслава ми вирвемо , а про інших пока не знаю..

Попроси свою знайому  Мавку, нехай дасть знати тамтешнім лісовим жителям, що Яніслав може звернутися до них по допомогу.. Нехай підтримають хлопця. А ця твоя Мавка , вона патріотка свого краю і землі ?

-- Так ,– відповів я,– вона цим живе...

А ти звідкіля , муже,  такий знервований?

З Києва.

-- То ти знаєш , що зараз в Києві сталось?

-- Знаю. Томос привезли..

-- Так отож!.. Ти думаєш це оті свистуни-політики, цього добилися? Авжеж...

Але нехай надувають щоки, головне  результат .. В Україні своя церква!

-- Так  ти ж казав , старче, що це не наша древня віра...

-- І зараз кажу..

Але на даний час головне позбутися духовної залежності від ординської погані...

Хто не може позбутись цього самостійно – дамо їм церкви і дзвони Софіі Київської,. Нехай душею повертаються в Україну.

Я мовчки стояв, дивдячись на видиво Старця, слухав його впевнений спокійний голос і так мені захотілося до нього притулитись, як до дідуся , бо своїх двох так живими і не бачив.

Щоб він як хлопчика мене погладив по вихрастому чубчику своєю шкарубкою рукою.

Я зробив до ноьго крок.. Старець  підняв руку...

Щось муляло мені в боки.. Я відкрив очі.. Лежу в машині на розкладеному сидінні..

В машині чисто і сухо.

Я згадав, що залишив  машину в рівчаку, загрузлу в болоті.. А тепер вона стояла на асфальті, ніби щойно вимита.

Наді мною чорне полотнище неба, прибите до всесвіту  гвіздками з мерехтливими зірчастими шапочками..

І космічна  тиша!

Я не став більше морочити собі голову запитаннями , а поїхав додому.

Зайшов у квартиру, яка уже пахла пусткою, зняв верхню одежу і впав на диван.

Спав ,як убитий, але крізь сон почув, як Старець сказав :

-- Все буде добре...

Ти нарешті зрозумів , щоб відновити  рід і плем'я , потрібно виховати МАТІР.!!!!!

А ти виховуй онучку... Й  іншим передай – в цьому спасіння для нашої землі.