День Перуна

Та що ж це таке ? Я ледве упіймав кінчик ковдри , яка кудись поповзла...

 Я не встиг ні розгніватись, ні зрозуміти причину непослуху ковдри , як матеріалізувався біля кургану , перед очі старця.

        -Та скільки ж можна?-Почав я сердито...

  -     А що , хочеш пішком ходити ?    Май тепіння , муже, це останній раз я тебе сюди так доправив.

       В повітрі зашипіло І в копичку горохляної соломи щось м'яко гепнуло.

 Дивлюсь, а це мій внучок Яніслав.. Потрусив головою, глянув на мене і сонно промовив :

 - Дідусю , я спати хочу..

 Я вкрив  його ковдрою, яку ще міцно стискав в кулаку, і хлопчина спокійно засопів носом.

- Я ж казав привести до мене твого онука, але ви були в різних місцях, тож мені самому довелось доправити його сюди- сказав старець... 

  --Нехай отрок подрімає, бо невдовзі буде мало часу для сну.   А з тобою ми погомонимо....

 Кличуть мене Арей. Я вождь перших племен, які почали заселяти родючі землі на континенті.  І не тільки.

    От і почали нас в історіях називати Аріями.

   Могутнє було плем'я, ніхто з нами не міг зрівнятись по силі і багатстві.  Та  згодом  плем'я розпорошилось по різних вісях..

 - Оці кургани бачиш ? Це не просто захоронення , а сліди нашого шляху по землі .

  Нас пробували знищити, - ми захищались....

  Може чув про меч  Арея ?

  Так то мій меч, який дає неймовірну силу і везіння в бою.

Воював ним Атілла.. Пів світу завоював. А що толку..?

Останнім тримав його в руках князь Київський  Святослав...

        Більше нікому свого меча не довіряв, тому що володар швидко забував для чого йому  дали цю могутню зброю. .

 Замість  оборони своїх земель і свого народу йшли і пригноблювати інші народи, становлячи себе царями.

        Так ось сьогодні день Перуна і я хочу, щоб твій онук Яніслав приягнув при свідках у вірності вибраної  мети..

    Ти хочеш сказати , що він нічого не обирав ? То тільки здається, що ми щось у житті вибираєм, а насправді доля завжди вибирає нас.  Завжди .

       Все, отроче, вставай !

  Яніслав звівся на ноги і здивовано дивився на  Волхва.

  - Я вождь перших племен на Землі - Арей і хочу повернути чистоту ,вірність і багатство нашим племенам на цій землі.

Для здійснення цих намірів ми вибрали тебе по родоводу і ти будеш збирати по всьому світу вірних і чесних наших родовичів.

     Будеш наділений могутньою силою і великою владою,зможеш переміщатись з краю на край Землі в одну мить. При потребі можеш гори переверати.

 Але зараз при свідках : Перуна , Арея і твого дідуся дасиш клятву Землі , Небу і Воді в чистоті своїх помислів.

  Земля ,на якій ти стоїш - чує тебе , Небо під яким єси - бачить тебе. Тепер спустись до струмка, омий лице і поклянись Воді.

     Яніслав, не роздумуючи, ступив на колючу стерню і пішов до срумка.

  -Та куди ж він вночі ?  Воно ж іще дитина..

 Мовчи, муже,- сказав Арей, -   на твоїх очах народжується новий Арій.

 Через деякий час почувся шерхіт і онук зупинився біля нас. Лице його було чітко видно в темноті. Мені здалося,що він подорослішав. Спокійний і рішучий погляд не видавав ні страху, ні вагань.

  Низько вклонився Арею і сказав : Я згоден виконувати благородну місію, але не маю ні досвіду, ні знань...

--Будуть у тебе знання необмежені, сила і зброя , яку ніхто не приміняв. Зброя , яка на відміну від меча  , кров не лиє, не сіє горе навкруг , але могутніша набагато.

 Прийдеться тобі пройтися тисячолітніми шляхами, по всіх місцях , де проживало наше плем'я.

Будеш мати можливість у тому часі спілкуватися  з ким збажаєш.

      Коли захочеш -будеш невидимим , а наші родовичі тебе здаля признають.

 Питаєш як ?  Арей простягнув посох до руки Яніслава і на передпліччі правої руки тьм'яно висвітився знак  у вигляді контуру сокола , а під ним букви  старослав'янської абетки "АРІІЄ".

  Його будуть бачити тільки наші родовичі - для інших він невидимий.

        Тепер,муже, повертайся додому, а у нас з отроком багато роботи і тобі не все знати потрібно.

 Для інших Яніслав залишиться звичайним хлопчаком. До пори , до часу, а з тобою  , по можливості , буде ділитись тим що бачив і узнав нового. Але ти цього нікому не зможеш розповісти, бо забудеш зразу ж  після розмови.  

  Проснувся я в доброму настрої від сонячного ранку..І раптом спіткнувся  думкою :- А де ж Яніслав ?

 Зателефонував  синові і запитав про онука .

_ Та набігався вчора і спить до цього часу, - відповів він.

Я з полегшенням зітхнув і пішов пити чай.

      Через декілька днів син позвонив і сказав , що Яніслав обпік руку чайником і тепер носить пов'язку.

  Цього ж дня  і відкликавши в сторону сказав :- Ой , дідусю , що я бачив ....

    Був у древньому Римі.    Бачив бій нашого племені з військом царя Діра.

 Був в Індії по слідах Аріїв..

 А коли повертався в Київську Русь ,то побачив чужинців , які взяли в облогу наш Ладижин і підпалили фортецю.

  Я допомагав жителям міста потаємними ходами спуститись в р. Сільницю , попід муром , яка виносила їх течією до річки Бог.

  Та спаслося  мало..Майже всі загинули у вогняній фортеці. Чужинці спалили місто вщент.

    Ось там я й обпікся, а батькам сказав, що біля чайника.

 Дідусю , як мені все це сприймати ? Це казки чи як ?

Я уже й сам не зовсім розумію . Ти просто  дивись і запам'ятовуй.

Ти ж навчаєшся.  З часом все проясниться...

   Майбутній Арій побіг грати футбола, а я сів оце все записати , бо маю все забути після розмови з онуком.

        Може й забуду.. Але ж прочитати я зможу  ???????

   День Перуна. (Містика №4)

           Та що ж це таке ? Я ледве упіймав кінчик ковдри , яка кудись поповзла...