Я не той

Тату, тату, тебе кличуть.

Хтось торсав мене за плече і голосом доньки пробував мене розбудити.

Я стрепенувся і сів, але виявилось ,що сиджу не на дивані, а на пеньочку біля кургану.

Замісто дочки, переді мною, "сидів в повітрі "насуплений старець.

Міцно спиш, муже!

Мабуть маєш совість чисту, але в наші часи тебе степовики вмить в полон забрали б...

Але ,що тут про тебе мовити, якщо все плем'я Укрів , виявляється , давно в полоні орди..

-- Уже мову забули і предків..

-- Давно погребальні кургани заорювати стали?

-- Куди вожді дивляться?

--Так це ж вони й розорюють-промирив я..

-- А ви чому мовчите?

Я тільки знизав плечима.

Скоро і ваші могили почнуть рушити--сказав Старець.

Так уже! Скоро й поселень не залишиться, -з гіркотою сказав я.

-- Так, справи гірші ,чим я думав..., сказав Волхв.

-- Знак зробив?

-- Зробив, відповів я, і показав табличку на довгій палиці.

Як вона тут з'явилася? Не розумію...

Я ж робив знак в гаражі і там його залишив.

Прочитав , що написано ?

-- Ні, не зміг.

Знать не для тебе писано . Та й зарано , мабуть знак виставляти....

Я хотів тобі велику силу і владу дати ,бо древнього і поважного роду ти є.

Але змізернів твій рід, тільки прізвище й залишилось, якщо дозволяєш поганити  могили пращурів.

-- Ти думаєш  я тебе випадково зупинив ?

-- Ні , я шукав нащадків древніх родів для відновлення слави і могутності Укрів.

Але в тобі я помилився......

Приведеш до мене свого старшого онука Яніслава

-- Чого  очима блимаєш ?

Я запам'ятав тебе і його після вашої зустрічі біля вогнища, коли він попросив у тебе наконечник стріли. (Новела :-Хто ми )

-- Хто його так нарік? І чому?

Угу... Просто так. Просто так нічого не твориться.

-- Я-знак бога Ярила, Ан -, яке чується -- родовичі Антів, а Слав у- потрібно здобувати..

Зрозумів ??

-- Просто так, муркнув він.

От із ним я в подальшому буду вести перемовини,а ти будеш виконувати те ,що він скаже..

Второпав?

Зрозуів. Але як це буде виглядіти ?

Як завгодно:--уві сні , словом , знаком. Ти зрозумієш.

Твоя справа-лише виконати послання..

Будемо з Яніславом збирати розпорошені по світі родовичів, які гідні носити ймення Укрів..

Коли привести Яніслава--я дам знак.. Ступай..

Проснувся  я раніше всіх.Пішов на кухню пити чай , аж раптом мною струсонуло і я згадав нічний сон

Нишком зайшов до великої кімнати, де спокійно посапували мої онуки.

Глянув на Яніслава -- пацан як пацан. З острахо погладив їжакувату чуприну і вийшов з кімнати.

Пʼю чай і думаю:

-- В що я вляпався?

Чого чекати надалі?