ПОСЛАННЯ ВОЛХВА

Надвечір'я.  Їду із села додому в місто. Сонце опустилось низько і сліпИть так , що й дороги не видно . Навіть сонцезахисний козирок не допомагає.

Їду і жалкую , що не зміг сьогодні поїхати зі своєю командою на розкопки скіфського кургану біля Гайсина.Цікаво глянути на роботу археологів.

Проминув 4  Лад-Хуторянських ,поки що не розкопаних, кургани і повернув вліво-на дорогу ,що веде додому.

Раптом двигун машини заглух і вона зупинилась , як вкопана,хоча вниз вів чималий уклін.

Я вимкнув передачуі спробував покотити  машину- без толку..

Мене ніби щось смикнуло за куртку і повернувши голову вліво , метрів за -50 ,я побачив дідуся.

Він перебрав  у ліву руку довгого посоха , а правою волично і категорично зробив знакнаблизитись до нього .,

Був дід у довгій , чуть не до п'ят, білій полотняній сорочці , волосся на лобі перев'язане вишитою стрічкою.. Мав довгі сиві вуса і пронизливий погляд.

Він сидів...Але ніякої підставки чи іншого предмету ,не було..

Ткнувши в мій бік пальцем ,сказав :  Ти чій будеш?

Я сторопіло мовчав..

Чийого роду питаю 7

Українець я ,ледве пробелькотів хтось за мене, тому що мова, якою говорив старець, майже незнайома. Хіба що декілька слів із " Слово о полке Ігоревім "

Так це ж Волхв-такими я їх бачив на малюнках у книгах..

Ага, каже старець , то вижили нащадки діда Анта....!

А багато інших пропало , ох багато..

Ось тут було велике селище ( у нас воно вважається поселенням трипільськї доби )

А он там-,вказавши на правий берег Бугу, іще більше поселення.

Багатий і великий був рід.

Та чимось прогнівили ми бога Перуна і він нас покарав.

Перестали наші жінки народжувати дівчаток..Одні хлопці....

Почались війни за жінок між племенами і навіть родами...

Ось цю могилу бачиш?

І тут я зрозумів ,що сидить він на старому , напіврозритому кургані , який ми вважали пограбованим.

-- Тут поховані не вождь і не вої.

-- Тут захоронена жінка , яка народила 9-х дочокм і двох синів.

-- Та налетіли кипчаки раптово і  винищили майже всіх мужів.,а жінок у полон побрали.

-- Їхня мати те узрівши , вкоротила собі віку.

Ось і поховали її тут зі всіма почестями..Вона дала надію на виживання  всього племені..

-- А ми не вберегли цю надію..

-- Тож і розпорошились чоловіки по далеких краях, шукаючи собі пару.

А я , чи то дух мій ,час від часу навідуюсь на це місце.

Ось ти зустрівся,то передай Украм,нехай бережуть своїх жінок..

На них тримається сім'я , рід ,племʼя.

-- І бережіть цей курган- тут захоронена мати Укрів....

-- Чув, муже?

-- І всім передай......

Все зникло......

Я сиджу в машині ,за кілометр від кургану.,двигун машини тихо працює..

Трохи оговтавшись, я поїхав дальше.

Попередив дружину, що заночую на дачі, записав цю пригоду і думаю...

Що ж це було?!.